Уже ген якої далекої зими, коли тріщали морози і лежали глибокі сніги, у київській родині вчительки Анастасії Єфремівни та журналіста Миколи Андрійовича Поліщуків народився первісток — донечка-сонечко, який судилося прожити непростий, але цікавий, сповнений невтомною працею і дивовижними пригодами, довгий вік.
Народжену 29 січня донечку охрестили Оксаною, бо якраз наближався день двох великих християнок — Ксенії Римлянки (V ст.) та Ксенії Петербурзької (XVIII ст.), пам’ять про яких церква пошановує 6 лютого.
Наша шанована ювілярка — Оксана Миколаївна Полі-щук, кажучи про час своєї з’яви на світ, любить цитувати рядок із вірша «Талісман» Олексія Толстого: «Родила меня мать в гололедицу…». І в цьому вірші, до речі, є ще одне речення, яке точно характеризує її життя: «Оттого-то поется, и грезятся / Мне леса, и река, и туман». Бо й справді: і пісня, і ліси, і ріки-озера-моря є її любов’ю, її натхненниками і цілителями.
Раділи молоді батьки першим крокам Оксанки, її допитливому, гострому розуму, що проявився змалечку, виховували у любові, мріяли про безтурботне дитинство і щасливу долю. Але війна обпалила те дитинство, залишила не один чорний карб у пам’яті, навіки забрала батька… Мине не одне десятиліття пошуків «безвісти зниклого» на фронті, перш ніж родина дізнається, що воєнний журналіст Микола Поліщук загинув 6 лютого 1945 року на польській землі.
Любов до батька спонукала Оксану Миколаївну піти його професійною стежкою, обрати журналістський фах, якому й віддала все своє життя.
Нині заслужений журналіст України Оксана Поліщук, а тоді — тендітна юнка, випускниця факультету журналістики Київського університету ім. Т.Г. Шевченка у 1958 році прийшла працювати у «районку» в Новошепеличах на Київщині (тепер ці дивовижні за красою терени — зона відчуження Чорнобильської АЕС), потім було відточення пера у «молодіжках» у Кіровограді та Одесі, а з 2 липня 1973-го — «чорноморочка». Понад 40 років життя і творчості Оксана Миколаївна віддала «Чорноморським новинам» (до 1991-го — «Чорноморській комуні»). Їй до всього було діло: і до громадсько-політичного життя (не тільки писала на цю тему, а й обиралася депутатом місцевих рад), і до соці-ально-економічних негараздів у місті-області-державі, і, звісно ж, до доль людських. Саме вона започаткувала у «ЧН» рубрику «На життєвих перехрестях», яка користувалася і користується у читачів великою популярністю.
Журналістська планида подарувала знайомство і велике світле почуття з таким же залюбленим у пісню, у ліси та ріки-озера-моря і таким же відданим газетярській справі колегою — світлої пам’яті Василем Лавренюком.
Багато зим відхурделило, багато літ відгриміло грозами, стільки ж осеней відбагряніло падолистом. Але попереду — нова весна, весна, якою завжди була сповнена посмішка і душа нашої шановної, дорогої ювілярки. Тож нехай ще багато-багато весен усміхається Вам, Оксано Миколаївно! Нехай теплими дощами тішать літа, щедрими ужинками (на дачі й у лісі) дивують осені. Ну й, певна річ, нехай радують Вас білосніжні зими на многії і благії літа.
Колектив «Чорноморських новин».
«НАРОДИЛАСЯ Я У ХУРДЕЛИЦЮ...»
