У двох громад-тезок на Одещині різне місце розташування, кількість жителів, розмір території, але — однакові назви, які походять від найменування їх адміністративних центрів.
Лиманська сільська територіальна громада у Білгород-Дністровському ра-йоні (колишньому Татарбунарському) утворилася в 2017 році шляхом об’єднання двох сусідніх сіл, а Лиманська селищна, що в Роздільнянському районі, сформована відповідно до постанови Кабміну в 2020-у (колишня назва селища — Зельц), повідомляє «Сила громад».
І це не єдиний приклад громад-тезок. На карті укрупнених районів області з’явилося чимало населених пунктів, назви яких так часто повторюються, що можуть спричинити плутанину як для гостей нашого краю, так і для різних сфер послуг.
Не менш цікава ситуація складається і в самій Лиманській сільській громаді, що зараз належить до укрупненого Білгород-Дністровського району. «Золокарські, шаганські» — так називають себе мешканці сіл Лиман та Приморське, які віднедавна створили одну громаду. Але треба зазначити, що у складі цього ж таки району є ще одне село Приморське, яке увій-шло до Сергіївської територіальної громади.
Що ж робити, як уникнути безладу й плутанини у цих географічних повтореннях на території Білгород-Дністровського району? Тим більше, що в умовах реформування поштового зв’язку, у перехідний період, виникає купа неузгодженостей, та ще й додається плутанина у звичайних поштових адресах.
На думку місцевих краєзнавців, вихід — у поверненні історичних назв населеним пунктам, які й досі з часів «совєтизації» люди використовують у побуті. Так, давні назви Золокари й Шагани зникли з карти України ще в 1946-у, але тутешні мешканці дбайливо зберігають топонімічні особливості свого краю. До речі, саме під час радянського перейменування старовинні, оригінальні назви сіл і селищ Одеської області, в тому числі й Бессарабії, втратили свою історичну самобутність і стали Василівками, Петрівками чи Іванівками.
«Щоб вказувати точну географічну назву, звичайно, варто подумати про повернення до історичних витоків того чи іншого населеного пункту. Повертати старі назви можна, тільки не комуністичні», — пояснив «Силі громад» Сергій Гуцалюк, директор Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті.
До слова, ще одне село Приморське, яке теж розташоване на березі Чорного моря, є й у Вилківській громаді. Що цікаво, всі три Приморських мають у своєму складі рекреаційні зони, куди влітку приїздять тисячі відпочивальників. Але через гугл-пошук саме «вилківський» населений пункт першим вибиває навігатор — мабуть, через потужнішу курортну сферу, якою частіше користуються пошукові системи.
Завдяки адміністративно-територіальній реформі села-однойменці опинилися чи не в кожному районі. Скажімо, на території нового Болградського району, до якого приєднані Арцизький і Тарутинський, тепер є дві Василівки й аж три Вино-градівки. Часто ці села — у сусідніх громадах, тому зрозуміти, про яке йдеться, не одразу й второпаєш.
Вірогідно, складнощі, яких завдають однакові географічні назви різних населених пунктів, виникатимуть і в майбутньому. Болградська районна влада вже звернулася до керівництва ОТГ з проханням перейментувати деякі села або повернути їм історичні назви.
Відродити старовинні назви можуть місцеві органи влади, прийнявши відповідні рішення на сесіях. Перейменування населених пунктів та районів ухвалюється постановами Верховної Ради. Те ж саме стосується і назв об’єднаних територіальних громад.
Як зазначають в Українському інституті національної пам’яті, під час зміни топографічних назв чи їх відродження варто дотримуватися унікальності місцевої топоніміки (балки, річки, ліси тощо), враховувати географічні, економічні та етнічні особливості населених пунктів.
Але першочергові рішення — за мешканцями самих громад.
Вікторія АЛЄКСЄЄНКО,
Оксана ПІДНЕБЕСНА.
ТОПОГРАФІЧНІ ТЕЗКИ