З кожним роком наші села дедалі більше занепадають. Люди, не маючи роботи, змушені виїжджати на заробітки в європейські країни, де піднімають чужий аграрний сектор, промислове виробництво, займаються автоперевезеннями або доглядають стареньких. Але, на щастя, є й такі, хто демонструє, що і вдома може бути інакше.
Світлана і Василь Маслові із Кричунового, утримуючи корів, розширили сімейну справу до рівня фермерського господарства. Минулого літа вони зареєстрували власне підприємство «Молочний дар-Плюс». І сьогодні на їхній міні-фермі — 32 голови великої рогатої худоби перспективних порід. Щоб збудувати приміщення для тварин і придбати дещо з обладнання, скористалися допомогою канадського проєкту «Добробут громад», однак чомусь всього обіцяного так і не отримали.
Попри це, сімейна молочна ферма Маслових на Любашівщині — приклад того, як люди не бояться використовувати всі можливості, брати на себе відповідальність і постійно вчитися чогось нового.
До роботи кричунівські фермери встають, як півень проспіває. Годують, доять корів за допомогою апарата. Щоденний надій забирає заготівельник з Кривого Озера. Закупівельна ціна на їхнє молоко трішки вища, ніж в одноосібників, бо має вищу якість. Щоб у молоко не потрапляли бактерії, переливають його не в приміщенні ферми, а в спеціальній кімнаті та охолоджують.
Ще донедавна гарна погода сприяла випасанню худоби на пасовищі. Тепер тварини перебувають на прив’язі. Про повноцінний раціон корів фермери подбали заздалегідь, заготувавши достатню кількість сіна та фуражу.
— Щоб корова давала багато молока, треба знати, як її правильно запустити, правильно прийняти телятко і правильно роздоїти, бо в наступній лактації можна втратити молока від тонни й більше, — ділиться премудростями молочної справи колишній медик Світлана Маслова. — Плануємо збільшити кількість корів до тридцяти, а щоб підвищити продуктивність стада, потрібне пасовище з розрахунку два гектари на голову. Якщо нам вдасться взяти необхідні угіддя в оренду, то окультуримо їх, посіємо різнотрав’я. Для виконання цих робіт попередньо надбали необхідний сільськогосподар-ський реманент.
Світлана Дем’янівна скрушно зауважила, що, на жаль, з боку держави відсутнє розуміння важливого стратегічного значення молочної галузі як одного із факторів стабілізації аграрного сектора економіки. Втім, сподівається, що місцева та обласна влада сприятимуть розвитку тваринництва на селі. Бо щороку корів у селянських хлівах зменшується. Якщо, наприклад, у 1990-у в Україні нараховувалося 8,5 мільйона голів, то торік — 1,7 мільйона. Так само і в Кричуновому: раніше корів-годувальниць було 400, тепер — трішки більше сотні.
Проте Маслови налаштовані оптимістично: хоч їхня праця без відпусток та вихідних, хоч постійно існують ризики, але вона таки приносить певний прибуток, аби прогодувати їхню велику родину.
Юрій ФЕДОРЧУК.
Любашівська ОТГ.
МОЛОЧНА МІНІФЕРМА МАСЛОВИХ