Хтось бере себе в руки, комусь це не під силу. Часто від людей можна почути, мовляв, не робитиму ремонт у хаті, бо, не приведи Господи, влучить у дім ракета; не купуватиму нічого нового, бо не до того, може, й зносити не судилося; не наповнятиму звично морозильну камеру продуктами, бо якщо не буде світла, то все зіпсується… Що вже й казати про читання, якесь навчання, здобуття нових навичок…
Здається, що нині нема ні сил, ні ресурсів, ні бажання займатися саморозвитком, але треба брати себе в руки й опановувати щось нове. Якщо ти здобудеш нові знання, то, кажуть психологи, зможеш допомагати країні, адже навчання під час війни — це про віру в майбутнє. Коли ми навчаємося у таких складних умовах, то віримо, що все мине, й інвестуємо у краще завтра, вдосконалюючи саме себе.
Бажання навчатися виникає через кілька причин. Передусім тому, що навчання — спосіб взаємодіяти з іншими людьми або спрямовувати свої емоції на щось раціональне. Також процес може заспокоювати й стати опорою.
Що може заважати саморозвитку?
Звісно, війна в Україні та постійні обстріли і сигнали про небезпеку не налаштовують на навчання, оскільки асоціюються з небезпекою та впливають на нашу нервову систему. Зокрема, різкі звуки за вікном тримають людей у стані постійної нервової напруги.
Якщо небезпека є системною, як тепер, наш організм постійно витрачає ресурси, щоб ми могли давати собі раду. В таких умовах навчатися буде дуже складно. Тож спершу треба по-дбати про безпеку як фізичну, так і психологічну.
Є можливість виїхати у село чи на дачу, щоб не сидіти в квартирі, – їдьте. Не замикайтеся у собі, шукайте комфортне для себе товариство, налагоджуйте зв’язок із родичами, якщо втратили його, миріться і йдіть назустріч тим, хто простягає руку допомоги.
Погодьтеся, змусити дорослу людину щось робити дуже складно. Вона сама має ухвалювати свідомі рішення. Саме час, якби це не звучало дивно, мудрішати. Якого б віку ви не були.
Якщо ж добре почуваєтеся і маєте намір опанувати щось нове, то ставте перед собою досяжні й обдумані цілі, спираючись на власні цінності. Подумайте, що для вас важливіше, що мотивує, як ви готові розподіляти ресурси та час.
Можна також злагодженіше розподіляти свої справи. Наприклад, складіть список із десяти речей, які вважаєте важливими. Потім викресліть з них п’ять, які проти решти не настільки важливі. Від тих, що залишилися, відніміть ще дві. Отримаєте три речі, які вважаєте найціннішими.
Потім рухайтеся до прикладного аспекту — подумайте, що можете зробити, щоб досягнути цілі, і як саме. Зверніть увагу на продуктивність.
Можна розділити великі завдання на маленькі кроки. Потім щодня виконувати певний обсяг роботи.
Онлайн-платформи, на яких можна навчатися
Udemy — бібліотека вже містить понад 185 тисяч онлайн-курсів, нові додаються щомісяця.
LinkedIn Learning пропонує 16,7 тисячі курсів на семи мовах для професійного розвитку.
Pluralsight підійде тим, хто зацікавлений у технічних знаннях. Платформа пропонує різні курси та сертифікації для розробників, які цікавляться сучасними технологіями і фреймворками.
Coursera — вже добре відома українцям платформа з онлайн-курсами від багатьох провідних світових університетів та компаній, як-от Google, IBM, AWS, Atlassian та інших.
Prometheus — це українська платформа, якою скористалися вже 2 мільйони слухачів. На ній можна знайти як перекладені курси, перевірені на досвіді, так і унікальні програми від вітчизняних фахівців.
Варто лише забити у пошукач потрібну інформацію, як інтернет видасть неймовірну кількість курсів, платформ тощо для навчання і здобуття потрібних навичок. Причому практично все безоплатно – тільки вчися!
Приймайте енергію, яка дає силу
Ця енергія не завжди є позитивною. А гнів, лють, навіть біль, який ми відчуваємо, може рухати нас уперед.
Якщо відчуваєте, що ваші емоції, навіть негативні, штовхають робити щось краще для України, то прийміть це і черпайте із них енергію.
Не відкладайте відчуття радості
Людина прагне радості навіть під час війни. Звичайно, межа публічної радості — це чутливе етичне питання, яке кожен мусить розв’язати для себе. Але свідомо позбуватися того, що приносить нам позитивні емоції, тільки через думку, що війна позбавила нас цього права, не варто. Це може призвести до стресу, емоційного вигорання та депресії.
Думка про те, що саме ти робиш замало для своєї держави у таку тяжку для неї мить, з’їдає зсередини багатьох. Погляньте на це з іншого боку. Не «я роблю недостатньо», а просто всього дуже багато, і це «багато» потрібно потроху розгрібати спільними зусиллями.
Ставте досяжні цілі та очікування
Маєте розуміти, що вам потрібно, скільки зусиль та часу на це піде, що очікуєте від себе та інших у конкретних умовах. І не важливо, чим займетеся: навчитеся плести гачком чи перечитаєте класику (а можна плести і слухати аудіокниги)...
Визначте межі відповідальності
Зрозумійте, на що можете вплинути, а на що ні. Ми здатні робити надзвичайно багато на своєму рівні. Є можливість пристати до групи волонтерів, щоб допомагати армії, – будьте з ними, а нема такої можливості – подбайте бодай про власну безпеку і зайнятість, щоб не доводилося відволікати сили на вас. Займіть себе чимось важливим саме для себе чи родини.
Повністю дистанціюватися від війни та вдати, що все гаразд, неможливо. Однак це не означає, що ми маємо завмерти, не розвиватися й не рухатися. Нам слід осягнути свій стан, зрозуміти межі своєї відповідальності й можливостей та посильно діяти.
Не зайве також час від часу для самозаспокоєння згадувати мудрі слова Соломона, вигравірувані на його знаменитому персні:
«Усе минає, і це мине».
За матеріалами Одеського обласного центру
громадського здоров’я і комунікацій та з відкритих джерел
Саморозвиток під час війни: до можливостей ще б і бажання
