КАТРІН ДЕНЬОВ: «НЕ МЕНІ ВЧИТИ УКРАЇНЦІВ ВИРОЩУВАТИ ПОМІДОРИ...»

Їй — 75, вона працює, а у вільний час читає газети й книжки, ходить у кіно, театр і на місцевий ринок за продуктами. Вона живе звичайним життям, багато часу проводить з друзями та ріднею, тим більше, що її матері сповнилося вже 107 років, і понад усе в світі любить вирощувати на своїй ділянці помідори. Коли вона споглядає Природу, вірить у те, що Бог — є…

А ще вона — всесвітньо відома акторка, її ім’я — Катрін Деньов. Цьогоріч вона вперше приїхала до нашого міста на запрошення оргкомітету Одеського міжнародного кінофестивалю.

На творчу зустріч з Катрін Деньов при-йшло близько півтори тисячі осіб, тож організаторам довелося переносити захід із кінотеатру «Родина» до фестивального палацу — Театру музкомедії. Глядачі стоячи вітали пані Катрін бурхливими й тривалими оплесками, таким чином показуючи своє захоплення справжньою зіркою, яка вже понад шість десятиліть сяє на небосхилі світового кіно…

Як справжня королева кіно, Катрін розмовляла з публікою просто, щиро, виважено, намагаючись дати відповіді на всі запитання, що цікавили присутніх. А питань було чимало…

У залі серед прихильників таланту Катрін Деньов була й кореспондентка «Чорноморських новин», яка уважно слухала й записувала відповіді на питання. До уваги читачів — діалог видатної французької акторки з публікою, який відбувся в рамках ювілейного, десятого, ОМКФ.

— Що у вашому дитинстві вплинуло на вибір професії?

— У мене було цілком нормальне дитинство. Нас було чотири доньки. Я проводила своє дитинство разом з моїми сестрами, і чогось особливого, пов’язаного з професією актора, в ньому не було… В дитинстві я ходила до католицької релігійної школи.

— Чи ви хотіли бути кимось іншим до того, як стали акторкою?

— Мій вибір професії мав елемент випадковості. Моя сестра була акторкою, і саме вона запропонувала мені невеличку роль під час канікул — з цього все й почалося. Потім випадок продовжував діяти: я познайомилася з Жаком Демі й знялася у «Шербурзьких парасольках». До цього фільму я не була впевнена, що хочу залишитися в цій професії.

— Чи насправді професія актора полягає в тому, що потрібно багато працювати наодинці, читати, міркувати, а потім чекати?

— Очікування актора на зйомку зовсім не подібне на відчуття звичайних людей, які чекають на якусь, навіть незвичну, подію. Коли зранку приходиш на знімальний майданчик, запускається особливий процес й актор перебуває в цьому процесі задовго до зйомки. Це чекання — наповнене, це своєрідна підготовка до моменту зйомки.

— На що ви звертаєте увагу в сценаріях, перш ніж погодитися на роль?

— Більше уваги звертаю на сам сюжет, на історію, ніж на саму роль. Я можу погодитися навіть на другорядну роль, якщо мені подобається історія. Оскі-льки в знімальному процесі доводиться зустрічатися з великою кількістю незнайомих людей, єдине, що можна зробити завчасно — це уважно прочитати сценарій.

— Ви знімалися у фільмі японського режисера, яким був цей досвід?

— Режисер не говорив жодною іншою мовою, крім японської. Тому навіть для вирішення найменшого питання треба було звертатися до перекладачки. Тож це був справді унікальний досвід, і я намагалася побачити щось у виразі обличчя, очей, відчути невербально…

— У 2017 році були зняті секретні грифи з документів ЦРУ, де йдеться про те, що в 1970-х разом із Жаном-Полем Сартром ви допомагали людям, які не хотіли служити в американській армії…

— Справді, було таке під час зйомок у Каліфорнії. Я допомагала одній людині, котра була у складних життєвих обставинах, але в цьому не було жодної полі-тики. Це була матеріальна підтримка, але я залишалася незаангажованою політично.

— Як ви працюєте над фільмом — вживаєтеся у роль чи тримаєте дистанцію між собою та своєю роллю?

— Я не працюю над роллю сама — довіряюся режисерові. Рідко готуюся до ролі заздалегідь — працюю в процесі зйомок. Коли працюю над роллю, багато свого, особистого віддаю персонажеві. Для мене важливо бути, а не здаватися.

— Назвіть ваші п’ять найкращих, з вашого погляду, фільмів.

— У мене трохи інше ставлення до моїх фільмів, ніж у глядачів. Ті картини, які для мене багато важили, не мали комерційного успіху. Я була всередині процесу, тож робити якісь рейтинги — це не в моєму характері… Дуже важливі для мене ролі я зіграла у фільмах Луїса Бунюеля, будучи зовсім молодою акторкою... Спосіб його роботи, спосіб спілкування з акторами залишає багато місця для творчості…

— Що сказала ваша мама, коли ви знімалися у сценах у ліжку?

— Мама нічого не сказала! Я вже була дорослою, сама була мамою, тож що вона могла мені сказати? У будь-якому разі, батьки мають приймати своїх дітей…

— Ви — людина цікавої долі й цікавої творчості. Що вас надихає у житті?

— Мене веде по життю моя цікавість, допитливість. Мені цікаво все: мої рідні, друзі, книги… Я думаю, що саме допитливість визначала мій вибір професії…

— Колись Жерар Депардье сказав, що хотів би бути таким чоловіком, яким є Катрін Деньов… То, яким чоловіком ви є і яка деталь чоловічого гардеробу здатна у вас викликати захоплення?

— Я тоді відповіла Жерару, що хотіла б бути такою жінкою, якою він є… У кожній людині є чоловіче й жіноче, і це нормально. У мене справді, мабуть, чоловічий характер. Стосовно чоловічого одягу, мені здається, що штани — це настільки зручна деталь… Можливість їх носити дуже змінила жіноче життя, поведінку, самовідчуття…

— Ви стильна жінка, яка для жінок усього світу втілює французький шик, тривалий час були офіційною музою Ів Сен-Лорана. Хто, на вашу думку, із сьогоднішніх модельєрів міг би замінити його у світі моди? Чиєю музою ви хотіли б стати нині?

— Я добре знайома з творчістю й особисто із Жаном-Полем Готьє, й мені дуже подобається його стиль. Справжніх кутюр’є є лише декілька. Але сьогодні ситуація змінилася, і ми, скоріше, говоримо про дизайнерів — без них не можуть існувати відомі торговельні марки...

— Чи маєте ви якісь поради для молодих акторів-початківців? У чому, на вашу думку, секрет успіху?

— Успіх — така річ, яка з’являється потім, коли ти щось зробив. У ньому все-таки чимала частка випадку. Єдина по-рада, яку я можу дати, — пок-ладатися на своє чуття і довіритися власному смаку.

Треба багато наполегливості, адже сьогодні ми бачимо чи-малу кількість молодих людей, які займаються акторським ремеслом. І потрібно, щоб вам подобалося те, що ви робите, незалежно від результату.

— Як ви почувалися під час зйомок фільму «Вісім жінок» Франсуа Озона, коли режисер ділив увагу між багатьма знаменитими акторками на одному майданчику?

— Франсуа Озон — людина розумна, хитра, він ставився до всіх абсолютно однаково, ми всі восьмеро були в нього, наче армія. Він був уважним однаково до всіх і дуже старався, щоб когось не виділити. Тому все дуже добре пройшло під час зйомок.

— Кого ви хотіли б зіграти у кіно? Може, Анну Кареніну?

— Скоріше, Катерину Другу… І вже був шанс, коли я ледве не отримала цю роль, але цього не сталося — значить, так потрібно. Я б не сказала, що мрію про якусь конкретну роль, для мене важливіше відкривати персонаж через бачення режисера.

— Які, на вашу думку, найголовніші якості акторки?

— Такі ж, як і для кожної звичайної людини, — відкритий розум, життєва енергія і багато терпіння…

— Які книжки ви порадили б почитати молодим людям, які фільми переглянути?

— Якщо у вас буде час, почитайте Марселя Пруста — це було б дуже добре, це може зайняти кілька років, але це того варте. Що ж до фільмів, то це можуть бути фільми Жана Ренуара.

— Ви любите вирощувати помідори в себе на городі. Як ви це робите? Поділіться досвідом.

— Не мені вчити українців вирощувати помідори, бо мені здається, що українські помідори — найкращі у світі. На жаль, урожай помідорів дуже залежить від клімату, і скільки б я не намагалася, мені складно буде виростити чорні кримські помідори, які ви можете легко виростити тут. Насправді, я збираюся купити трохи місцевого насіння помідорів, щоб відвезти його до Парижа. Я вражена українською природою, величезною кількістю дерев в Одесі — це ваші додаткові легені.

— Якими трьома словами ви б охарактеризували Одесу?

— Одеса — це світло, радість і краса…

— Деякі відомі французькі актори почали виробляти вино. Я переконаний, що вино торговельної марки «Катрін Деньов» користувалося б більшим попитом, аніж помідори. Ви не маєте наміру зайнятися виноробством?

— Це справа смаку, але я віддаю перевагу помідорам. Залишимо вино Жерарові Депардьє…

Розмову записала
Ольга ФІЛІППОВА.