Марки нарозхват: у чому причина гонитви за «російським кораблем»?

Ви теж якийсь тиждень поспіль дивуєтеся, чому вся країна женеться за «Російським військовим кораблем» і журиться, що його ніяк не дістати? Тоді цей матеріал для вас.

Справжній філателіст, який присвятив себе маркам, може говорити про них роками. Але оскільки зайвих років у нас не знайшлося, «Одеське життя» вчинило хитріше – поговорила з людиною, яка розуміється на філателістах: це Михайло Сон , доктор біологічних наук та колекціонер за сумісництвом.

Що насправді збирають філателісти?

– Філателісти збирають те, що стосується пошти . І це насамперед марка. Але ще й так звані цілісні речі – все, що пройшло через пошту, крім листа як такого. Це можуть бути різні аспекти конверта, марки, штемпеля на марку, поштових позначок та інше.

Збирають ще картмаксимуми – тобто художні композиції, в яких людина підбирає цікаву листівку, марку, штемпель і таке інше. Все це має бути або однаковим (листівка з маркою), або це має бути продуманий комплекс. На листівці ракета, що летить, а на марці – «Москва», умовно кажучи.

Так, до випуску цікавої чи ювілейної марки часто є й особливий штемпель. Наприклад, до «корабля» такий штемпель зробили. У цільних предметах, що пройшли пошту, може цінуватися і дата відправлення як така. Якщо це дата першого дня продажу марки (є навіть особливий вид колекціонування – ККД – конверти першого дня ), або ювілейна дата, або незвичайна (як 01.01.01).

Марки, блоки та листи

Одна і та ж марка може мати десяток різновидів: зубцова, беззубцова, у кольорі, ч/б, у півтонах… Крім одиночних марок, існують марочні блоки – і у вигляді двох-трьох однакових марок, і блоки з лише однією маркою, яка оточена Орнамент або відповідним фоном.

А ще бувають листи, де марки зібрані десятками. Здебільшого там однакові марки або кілька повторюваних. І так звані купони – простори навколо марок на аркуші, на яких також є складні елементи. У такому вигляді лист прийде до поштового відділення, і його рватимуть співробітники пошти.

– Тут починається своєрідна гра з цінами , – зазначає Михайло. – На пошті марку від аркуша відривають поштучно або по дві. Для колекціонерів їх також рвуть у різних поєднаннях. Марка з одним невідірваним купончиком вже дорожча, ніж марка. З двома купончиками – ще рідкісніша. Сам колекціонер ніколи не рве і не ріже нічого!

Ще поштою можуть штучно порізати лист так, щоб певних поєднань марок було дуже мало. Загалом тут є з чим «гратись», щоб підігріти попит серед колекціонерів.

Ціна предмета та колекції

Типові марки, нехай навіть і п’ятдесятирічної давнини, сьогодні дивуються дешево. Михайло розкриває товстий клясер (альбом) та демонструє добірки радянських «пташок» та іншої фауни на марках.

– Ось такий клясер може коштувати сьогодні близько ста гривень, – пояснює колекціонер та уточнює: – Тобто це ціна марок в альбомі. Сам клясер обійдеться дорожче, сотні зо три.

Більшість фахівців сходяться на тому, що не варто колекціонувати те, що робиться виключно для колекціонерів . Але марки зараз перейшли майже повністю якраз у цю сферу. Це одна із причин падіння цін.

– Ціна предмета формується контекстом колекції. І якщо говорити про серйозне колекціонування, то, як правило, цілісні предмети люди збирають із повноцінною концепцією: пошту воєнного часу, наприклад, або іноземні відправлення радянського періоду. І ця колекція вже дає справжній історичний матеріал. Вона може бути не цікава іншим колекціонерам, зате зацікавить музей. Окремо існують інвестиційні колекції за аналогією з монетами, і це вже вкладення коштів.

Є у філателістів і ціла міжнародна система виставок та змагань. І там людина із цікавою колекцією може брати свої гран-прі, змагаючись із однодумцями. Якщо, звичайно, не спливе щось із «чорного»…

Звідки природний ажіотаж?

Але повернемося до нашої знаменитої марки.

– Одна з причин успіху «корабля» у тому, що у день офіційного запуску марки підбили крейсер «Москва» . Тобто це реально один із найбільших збігів, що й викликало первинний ажіотаж на світовому рівні.

Стаття на тему: Одеський Головпоштамт: «Хто крайній за тим, який «уже все»?

Друге – це потрапляння до колекційного попиту. Марки збирають за мотивованими (тематичними) колекціями, країнами, за періодами. Людина може збирати за мотивами, наприклад, лише кораблі. Такі колекціонери є у всьому світі, вони не працюють із марками як із історичними артефактами.

Може бути вузька тематика із зосередженням на реальних питаннях: браковані марки, випуски військової пошти, марки благодійні для постраждалих від воєн та інше.

Найпоширеніше із серйозних колекцій – збір так званої хронології. Тобто збирають Польщу часів Третьої республіки чи незалежну Україну.

А цінність марки залежить від попиту. І ось наша марка потрапила і під тематичний попит (кораблі), і під попит хронологічний, і під звичайний попит місцевих українських колекціонерів. Тож несподіване підвищення попиту є логічним.

«Чорні списки» та «дюни»

А тепер про речі, які включені у серйозних колекціонерів у суворі «чорні списки». Туди, як правило, потрапляють марки, які «розганяли» штучно , випускали виключно для колекціонерів, до пошти ці марки не доїжджали.

Інвестиційну колекцію, наприклад, жоден серйозний фахівець навіть оцінювати не візьметься, якщо там є «чорнооблікові» марки.

– Поки Саудівська Аравія ще не підібрала під себе землі всіх навколишніх князьків, там теж були свої пошти та марки. Ну які там могли бути марки, якщо це ісламська країна, де взагалі заборонено зображення всього? Але приїжджав до султана хитрий дилер, домовлявся, і від цієї країни починав друкувати її марки. Там міг бути зображений і великодній заєць, і гола жінка, що завгодно. І будь-який хлопчик-колекціонер міг за копійки зібрати колекцію екзотичних східних марок. Але воно повалило в такій кількості, що в певний момент потрапило до «чорних списків» філателії, а самі ці марки тепер звуться «дюни».

Зараз багато бідних країн теж так роблять. І доки вони не «зариваються», тобто раз на пару років випускають щось із дрібними порушеннями, Міжнародна поштова асоціація заплющує на це очі.

…І ажіотаж штучний

Здавалося б, і марка цікава, і до України справедливо прикута увага світу, плюс історичний збіг із підбиттям корабля… У чому каверза? А вона є.

– Найдорожчі лоти в цій історії – конверти першого дня за підписом того самого українського військового, який і вимовив історичну фразу про «йди на…». Заздалегідь відклали кілька для дорогих аукціонів, і він їх підписав. Цей спецаукціон мав розпочатися через три-чотири дні після старту продажу марки. Але реально ці конверти з підписами пішли у продаж через приватних дилерів у перший день. Ось момент нечесної гри.

 Конверт першого дня

Ці лоти за тисячі доларів підігріли ажіотаж, і люди, котрі ніколи не цікавилися цим і не розібралися, за що там платять так багато, масово кинулися купувати.

До того ж марку не стали повноцінно розподіляти між поштовими відділеннями. Продавали лише у кількох великих містах на головпоштамтах, до райцентрів «корабель» не дійшов. Це дозволило великим дилерам у перший день викупити великі обсяги.

Ще на тему: Знову на всіх не вистачило: в Одесі погасили чергову марку

Масове обурення філателістів викликав і режим роботи інтернет-магазину Укрпошти.

– Постійним покупцям скасували замовлення та перенаправили їх у новий магазин, на новому сайті. Це повторювалося кілька разів поспіль. Можливо, сайти справді були зроблені погано і обвалювалися від напливу бажаючих, але багато колекціонерів запідозрили у цьому махінації. За час обвалу сайту за три хвилини якось примудрялися розпродати 50 тисяч марок. А потім марки спливають на аукціонах – вже за зовсім іншими цінами.

Тобто, на думку філателістів, Укрпошта вже балансує на межі шахрайства. Але поки гроші йдуть на ЗСУ, можливо, варто ризикнути і репутацією?

Тая Найденко