День в Одесі: Мишка Япончик – бандит чи народний герой?

Цього дня, 30 жовтня, рівно 131 рік тому в Одесі народився легендарний грабіжник Мишка Япончик. Ставлення істориків до нього було неоднозначним: одні вважали його мало не виродком пекла, інші – національним героєм і розповідали про нього легенди.

Народився Мойше-Яков Вінницький на Молдаванці, в будинку на вулиці Шпитальній, 23. Батько його Меєр-Вольф Вінницький належав до міщанського стану.

За однією з версій, названий Япончиком за характерний розріз очей;по іншому, його прізвисько пов'язане з тим, що він розповів одеським злодіям про спосіб життя японських злодіїв у місті Нагасакі.Японські "колеги", за його словами, домовилися про єдині правила "бізнесу" і ніколи їх не порушували.Вінницький запропонував одеситам брати з них приклад.

У 14 років Мойше брав участь у замаху на поліцейського пристава, а коли йому виповнилося 16 років, вступив до єврейського загону самооборони. Тоді ж він узяв до рук свій перший «шпалер», як у кримінальному світі називали пістолет. У 17 років Вінницький отримав свій перший термін – 12 років каторжних робіт за участь у молодіжній організації анархістів-терористів.

У 1917 році Михайло вийшов із в’язниці і став легендарним Мишком Япончиком – «королем» одеського злочинного світу. Одні історики вважають, що прізвисько Япончик він отримав за азіатський розріз очей, а інші впевнені, що за розповіді «колегам зі зброї» про те, як живуть та «працюють» японські злодії.

Япончику підпорядковувалися приблизно чотири тисячі одеських грабіжників, які не робили жодної різниці між буржуями та більшовиками і грабували всіх поспіль. Вважається, що саме тоді Япончик заклав основи «понять», якими досі живе кримінальний світ.

Незважаючи на те, що Япончик був бандитом, в Одесі про нього розповідали легенди крутіше, ніж про Робін Гуда. Наприклад, за однією з них, Япончик допоміг бідній дівчині з прикрасами на весілля. Він передав записку власнику великого ювелірного магазину, який відразу подарував нареченій весільний гарнітур.

Перейнявшись ідеями соціальної справедливості більшовизму, Япончик у травні 1919 року отримав дозвіл сформувати у складі 3-ї Української радянської армії загін, пізніше перетворений на 54-й радянський революційний полк імені Леніна. Полк Япончика було зібрано з одеських карних злочинців, бойовиків-анархістів та мобілізованих студентів Новоросійського університету. Червоноармійці Япончика не мали єдиної форми, багато хто ходив у капелюхах канотьє та циліндрах, але кожен вважав справою честі носити тільник.

Полк був підпорядкований бригаді Котовського у складі 45-ї стрілецької дивізії І. Е. Якіра і в липні спрямований проти військ Симона Петлюри. Перед відправкою в Одесі було влаштовано пишний бенкет, на якому командиру полку Мишкові Япончику було урочисто вручено срібну шаблю та червоний прапор. Почати відправку вдалося тільки на четвертий день після бенкету, причому в обоз полку були занурені барила з пивом, вино, кришталь та ікра.

Дезертирство «бійців»-кримінальників почалося ще до відправлення. Вже тоді комдив І. Е. Якір запропонував роззброїти полк Япончика як ненадійний. Проте командування 45-ї дивізії визнало полк «боєздатним», хоча бандити всіляко чинили опір спробам налагодити військове навчання.

Перша атака полку в районі Бірзули проти петлюрівців була успішною, внаслідок чого вдалося захопити село Вапнярка і взяти полонених і трофеї, але контратака петлюрівців, що відбулася наступного дня, призвела до повного розгрому полку. Карні злочинці Япончика покидали зброю і втекли з поля бою. Потім вони вирішили, що вже «навоювалися» і на початку серпня 1919 року захопили пасажирський потяг, щоб повернутися до Одеси. Проте поїзд до Одеси не дійшов, і 4 серпня 1919 року його було зупинено загоном Червоної Армії біля парку Мар'їн гай, неподалік залізничної станції Вознесенськ. Япончик спробував чинити опір і був застрелений на місці. «Бійці» 54-го полку, що залишилися, були частково перебиті кавалеристами 17-ї дивізії Червоного козацтва, частково виловлені частинами особливого призначення.  Крім того, до 50 осіб було направлено на примусові роботи.

Водночас, згідно з архівними даними, насправді Япончика розстріляв повітовий військовий комісар Никифор Урсулов. 

У 2004 році екс-віце-мер Bознесенська Baсилій Федоров поставив на місці загибелі Вінницького пам'ятний знак. Табличка на ньому кілька разів стала жертвою вандалізму. На даний момент табличка відновлена ​​з портретом Япончика, який був відсутній на початковому вигляді таблички.

Ірина СОРОКІНА