Його Одеса: пам’яті Михайла Жванецького

«Из Одессы можно выезжать, из Одессы можно уезжать, но в Одессу нельзя не вернуться» - так писав Михайло Жванецький. Він повертався до цього міста щорічно і його дух залишився в ньому назавжди…

Міхал Михалич пішов від нас два роки тому – 6 листопада 2020 року. І тоді, пам’ятається, одразу почали ми згадувати: де і як було увічнено в Його місті пам’ять про Нього. Причому за життя. Цілий значний список вийшов. Ще б пак: Ты ж одессит, Мишка!

А сьогодні постає питання: а що присвячене Михал Михаличу вже після того, як він покинув цей світ? Щось там говорили про встановлення пам’ятника письменнику…

Але ще мало часу минуло після його відходу від нас. Може, зарано? Та й пам’ятники бувають різними. Адже головне – людська пам’ять.

Наприкінці 2020 року відразу дві нові таблички із серії «Читання додому» з’явилися в Одесі. І обидві вони присвячені пам’яті Жванецького.

Літературний пам’ятний знак з’явився біля входу до Зеленого театру. Ця табличка відрізняється від усіх відкритих раніше в Одесі. Вона зроблена у вигляді портфеля письменника. На ній – цитата Міхал Михалича: «А гумор – це життя…».

Друга літературна табличка з’явилася біля будинку на вулиці Старопортофранківській, 133. Це будинок дитинства Михайла Жванецького. На ній – фрагмент із твору Жванецького «Холера в Одесі»…

«Жванецький – письменник-мислитель, який зумів легкою гуморною мовою розповісти про дуже серйозні речі, про саме життя», – каже головний режисер Одеського академічного театру музичної комедії Володимир Підгородинський. Режисер не просто розповідає про своє відчуття письменника.

У травні 2021 року в Одеському театрі Музкомедії відбулася прем’єра мюзиклу «По Дерибасівськiй….» за творами Михайла Жванецького. Це вистава про Одесу – Його Одесу, Його одеситів, Його вічне повернення до міста біля моря. З якого можна виїхати, але не можна не повернутись.

…Ах, эти Его признания в любви к Одессе, высказанные так, как умел только Он:

– Я всю жизнь пишу только об Одессе… И все, что мне присуще: язык, юмор, характер, афоризмы, все мои вопли, вскрики, все, что я создаю и издаю, – из жизни Одессы;

– У нас в Одессе быстро поднятое не считается упавшим;

– Одесситка, у которой руки заняты ребенком, ничего не может рассказать;

– Из Одессы можно выезжать, можно уехать навсегда, но сюда нельзя не вернуться.

– Для постороннего уха – в Одессе непрерывно острят, но это не юмор, это такое состояние от жары и крикливости;

– Писателей в Одессе много, потому что ничего не надо сочинять. Чтоб написать рассказ, надо открыть окно и записывать.