Звільнення Іванівського району тривало з 2 до 9 квітня 1944 року. Крім кінно-механізованої групи генерала Плієва, що наступала з боку Доманівки на Волкове, Калинівку, Джугастрове, переважно бої тривали уздовж Бендерського шляху на Ново-Миколаївку, Силівку, Козлове.
Ранком 2 квітня 10-та кавалерійська дивізія атакувала Козлове, та взяти не змогла. Генерал Плієв задіяв козаків 30-ї кавалерійської дивізії, і населений пункт було визволено опівдні 2 квітня. Потому в село увійшли танкісти 4-го механізованого корпусу генерала Жданова. Німці тікали в бік села Катаржино. Погоня тривала, і вже 3 квітня кінно-механізована група генерала Плієва в складі 4-го гвардійського кубанського кавалерійського корпусу 4-го гвардійського механізованого корпусу генерала Жданова і 5-ої окремої мотострілкової бригади підполковника Зав’ялова взяли Катаржино (тепер c. Знам’янка). У той же час війська 6-ї армії генерала Шлеміна почали звільнення району з північно-східного напрямку. 4 квітня - Буялик, потім Шомполи, села Павлинської сільської ради.
У звільненні сіл Іванівського району брала участь також 8-а гвардійська армія під командуванням генерала Чуйкова. Вона зосередилась у районі села Сербка і розпочала наступ на Гудевичеве, Благоєве, Баланине, Люботаївку, Шерове, Бузинове, Іванівку, які були звільнені 4-5 квітня. Уже 5-6 квітня були звільнені села Блонське, Білка, Баранове, Малинівка, Сухомлинове.
7-9 квітня війська 6-ї гвардійської армії просувались в напрямку до Одеси, долаючи бездоріжжя і весняні розливи річок, підійшли до Хаджибейського лиману, визволивши села Білчанської сільради.
* * *
4 квітня 1944 року було звільнено від фашистів Фрунзівку (нині - Захарівка). Напередодні визволення від окупантів, на початку 1944-го поблизу села Йосипівка висадилась радянська десантна група під командуванням Василя Авдєєва (Чорноморського). Мешканці села допомагали десантникам продуктами харчування і одягом, переховували пораненого комісара Якова Левченка. За участю десантників була організована підпільно-патріотична група на чолі з місцевим мешканцем Миколою Орликом, котра й організовувала диверсії на залізниці. Більшість патріотів загинули у жорстоких сутичках з румунськими жандармами.
Румунсько-німецькі загарбники завдали району великих матеріальних втрат. Вони вивезли сільськогосподарський інвентар, багато худоби, зруйнували житлові та адміністративні будинки, цегельний завод, лікарню та інші споруди.
У ході бойових операцій 2-го Українського фронту 4 квітня 1944 року бійці 13-ої гвардійської стрілецької дивізії звільнили Фрунзівку від окупантів, а 12 квітня уся територія району була очищена від загарбників. Після звільнення району тисячі його мешканців поповнили лави діючої армії.
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Переможні віхи