До лікарні можуть не покласти навіть із серйозним діагнозом: нові правила госпіталізації (відео)

В Україні запровадили єдині правила госпіталізації для всіх лікарень. Відтепер рішення про госпіталізацію ухвалюватимуть не лише за діагнозом, а й за реальним станом пацієнта, ризиками для його здоров’я та навіть соціальними обставинами. Розбираємося, кого повинні прийняти до стаціонару, коли можуть відмовити та як захистити свої права.

Що змінилося у правилах госпіталізації

30 липня Міністерство охорони здоров’я випустило Наказ №1044, яким затвердило єдині критерії госпіталізації.

Це список правил для всіх лікарень одразу – державних, комунальних і приватних. І якщо раніше кожен заклад міг по-своєму вирішувати, кого класти на ліжко, то тепер – підхід один для всіх.

Тобто відбувається остаточний перехід від «госпіталізації за діагнозом» до доказової моделі «госпіталізації за клінічною потребою та об’єктивним рівнем ризику».

Ідея його проста: лікарняне ліжко – це дорогий і, як не дивно, не завжди безпечний ресурс. Займати його треба тоді, коли воно справді потрібно.

Нові правила збудовані, як три перевірки:

• Перша – на вході: чи класти вас у лікарню взагалі.
• Друга – щодня, поки ви у лікарні: контролюється, чи є для вас потреба ще залишатися тут.
• Третя – виписка: коли цілодобовий нагляд пацієнту вже не потрібен.

Раніше було так: є діагноз – є підстава лягти у лікарню. Тепер сам діагноз – ще не квиток у лікарню. Дивляться на інше:

• чи потрібен вам цілодобовий нагляд лікаря,
• чи потрібні процедури, яких удома не зробиш,
• чи безпечно взагалі лишати вас самого вдома.

І якщо лікувати вас можна амбулаторно або в денному стаціонарі – то на ліжко вас покладуть навряд чи.

Коли в лікарню кладуть обов’язково

У наказі є довгий перелік станів, з якими кладуть без розмов – це може бути:

• інфаркт і навіть підозра на нього,
• інсульт,
• тяжка пневмонія,
• загострення астми чи хронічної хвороби легень, коли потрібен кисень,
• гіпертонічний криз, який уже вдарив по серцю, нирках або мозку,
• тяжкий діабет – коли цукор зашкалює, або навпаки критично впав,
• кровотечі – без сумніву.

Зрозуміло, що з таким ніхто нікого додому не відправить.

Є в наказі й список тривожних ознак, за яких класти зобов’язані, їх багато, тому назву кілька з них:

• Коли кисню в крові мало – менше ніж 90 відсотків.
• Коли тиск падає нижче 90 і не підіймається навіть після крапельниць.
• Коли людина задихається у спокої.
• Коли невпинне блювання, і людина понад добу не може ні їсти, ні пити.
• Коли плутається свідомість.
• Коли є сильний біль, що не знімається двома різними ліками.

Важливо, що на всі ці ознаки дивляться з поправкою на вік і на ваші раніше діагностовані хронічні хвороби. Головне, на що тепер зважатимуть, – це не якась одна цифра, а стійке погіршення стану пацієнта. До речі, саме цю розумну обмовку у першу версію наказу чомусь забули вписати. І саме про це була найгостріша критика від лікарів. Але про це трохи далі.

А зараз – два корисні моменти.

• Перший: вас можуть залишити у лікарні на добу, щоб придивитися і вирішити, що робити далі. Це, так би мовити, ще не повна госпіталізація, а режим спостереження, і рішення ще може змінитись.
• Другий, дуже важливий для переселенців і всіх, хто живе не за адресою реєстрації: екстрена допомога надається незалежно від місця реєстрації, цілодобово і без жодного направлення. Тож якщо комусь різко стало зле – телефонуйте до швидкої за номером 103, і прописка тут не має значення взагалі.

Соціальні показання до госпіталізації: коли вас мають взяти у лікарню

А що ж робити тим, у кого хвороба начебто не смертельна, але вдома з нею людина не впорається, бо живете сама або до лікаря – сорок кілометрів розбитою дорогою.

Тут виникає новий термін – соціальні показання до госпіталізації.

Він з’явився теж завдяки критиці лікарів. У фінальному тексті наказу з’явився цілий окремий розділ – «соціальні показання». Простими словами – вас можуть покласти на койку не через саму хворобу, а через життєві обставини.

І дуже важливо – це законна підстава, а не ласка лікаря.

Ось за яких обставин це можливо:

• Якщо існує реальна загроза безпеці, наприклад, підозра на насильство.
• Якщо вдома неможливо забезпечити базовий медичний догляд, особливо, коли йдеться про немовлят.
• Якщо людина не може сама пересуватися, поїсти, дійти до туалету, а допомогти їй немає кому у найближчу добу-дві.
• Якщо вам призначили складне лікування, яке самому не проконтролювати – уколи, кисень, ліки, що розріджують кров, – а навченої людини поруч нема.
• Якщо ви живете далеко, і якщо станеться раптовий напад або загострення стану, до вас просто не встигне доїхати швидка.

Три слабкі місця нового наказу, про які варто знати

Але у цього наказу є три слабкі місця, про які краще знати заздалегідь.

• Перше. Захист для самотніх працює через соціальну службу. За наказом, її мають підключити протягом двох годин. А якщо щось трапилось вночі чи у вихідний, і соцпрацівника нема – тоді людину дозволено покласти тимчасово, а погодити все потім. Слово «дозволено» тут ключове, бо не «зобов’язані»! А тепер уявіть наскільки бадьоро цей механізм спрацює на практиці – десь у селі, наприклад.
• Друге. У наказі є така штука – щоденний моніторинг доцільності госпіталізацій. По-простому – щодня перевіряють кожного пацієнта, чи виправдано він тут ще лежить. Звучить розумно. Але для лікаря це постійний тиск: тримати вас довше – означає щодня це обґрунтовувати й звітувати. Зрозуміло, що це має звільнити місця для інших – тих, хто у критичному стані. Але у лікаря може виникнути спокуса виписати людину якнайшвидше, а не як це потрібно.
• Третє, і найтонше. Щоб покласти до лікарні межовий випадок – коли пацієнт за критеріями начебто не проходить, а по-людськи його треба госпіталізувати, – лікар мусить писати обґрунтування, збирати погодження й виносити їх на ту саму перевірку. І в цьому небезпечна пастка, бо система сама підштовхує лікаря радше не класти, ніж возитися з документами.

Тому найнадійніший захист тут – це ваша власна активність. До цього й переходимо.

Що казати лікарю, якщо у госпіталізації відмовляють

Запам’ятайте, як поводитися та що казати лікарю, щоб ваше право на госпіталізацію було дотримано.

• Крок перший. Опишіть свій стан чесно і повністю. Не кажіть «та нічого, я потерплю». Це не час соромитися чи применшувати, бо лікар багато чого вирішує з ваших слів.
• Крок другий. Чітко назвіть всі ознаки, якщо вони є – задишка у спокої, впав тиск, паморочиться та плутається в голові, понад добу не можете їсти чи пити, де є нестерпний біль.
• Крок третій. Обов’язково скажіть про свої обставини прямо – «я живу сама», «нема кому доглянути», «до лікарні сорок кілометрів, транспорту нема», «вдома холодно, нема води», «я не зможу сама робити собі уколи». Тепер це має вагу – це офіційні соціальні показання.
• Крок четвертий. Якщо вам відмовляють, але вам тривожно – попросіть про три речі. Записати ваші показники в медичну картку та зафіксувати відмову у письмовому вигляді та вказати там, за якими саме критеріями вам відмовили. Також можна наполягати, щоб вам відразу призначили дату повторного огляду.
• Крок п’ятий. Якщо стан різко гіршає – не чекайте і не соромтеся. Це вже екстрена ситуація, викликайте швидку. Тут не потрібні ані направлення, ані прописка. А якщо ваші права відверто порушують, звертайтесь до  Департаменту охорони здоров’я.
• Крок шостий. Тримайте напоготові виписки, список ваших ліків і свіжі аналізи. Вони показують ту саму динаміку, на яку тепер дивляться в першу чергу.

Підсумуємо. Так, тепер у лікарню кладуть не за самим діагнозом, а за реальною потребою. Але – з серйозним станом візьмуть однозначно. Самотню й немічну людину кинути напризволяще теж не мають права – для цього тепер є окреме правило.

Проте система влаштована так, що можливо вам доведеться спокійно нагадати про свої права. І тепер ви знаєте, як саме це зробити.

Найпоширеніші питання

Чи можуть відмовити в госпіталізації, якщо є серйозний діагноз?

Так. Відтепер головним критерієм є не сам діагноз, а тяжкість стану, потреба в цілодобовому нагляді та ризик для життя чи здоров’я.

Чи можуть госпіталізувати самотню людину без критичного стану?

Так. Якщо людина не може отримати необхідний догляд удома або живе у віддаленій місцевості без доступу до медичної допомоги, це може стати законною підставою для госпіталізації.

Що робити, якщо лікар відмовив у госпіталізації?

Попросіть письмово зафіксувати відмову із зазначенням причин, вимагайте внесення всіх показників до медичної документації та, у разі погіршення стану, негайно викликайте швидку допомогу.

Чи потрібне направлення для екстреної госпіталізації?

Ні. Екстрена медична допомога надається цілодобово, без направлення і незалежно від місця реєстрації пацієнта.