В одній із європейських країн українські біженці сплять на вокзальних лавах
19-11-2022, 17:00 |
Продовжуємо знайомити вас із першими шпальтами світових ЗМІ. Сьогодні розповімо про те, як живеться нашим співвітчизникам у Європі.
Після дев’яти місяців війни хвиля солідарності до біженців досягла своєї межі. Люди, які потребують притулку, змушені випадково звертатися до OCMW. А поки що вони сплять у притулку для безпритульних чи на Південному вокзалі у Брюсселі.
Олені (42 роки) після довгого шляху від кордону з Росією через Краків та Турне до центру реєстрації українських біженців на Південному вокзалі Брюсселя минулого тижня співробітники Fedasil сказали, що в Бельгії нема де її прийняти.
«Вони запитували, чи маю бельгійських друзів чи знайомих, чи можу я сама знайти місце для ночівлі, — каже вона в коридорі притулку брюссельської організації безхатченків Samusocial. – Я сказала ні. Вони сказали, що не можуть мені допомогти, що всі місця зайняті і мені доведеться шукати самій. Це був шок»,
– каже Олена.
Вона отримала контактні дані Samusocial від співробітників реєстраційного центру. Так вона опинилася біля будівлі у Кукельберзі.
«Спочатку це місце служило для прийому українців, які прибули та гостро потребували житла, коли стійка реєстрації була закрита. Але останнім часом все більше людей повертаються до нашого порога, навіть після реєстрації»,
– говорить Магалі Пратте з Samusocial.
Оскільки будинок на двадцять місць часто переповнений, некомерційна асоціація за погодженням із залізницею також вкладає українців спати у терміналі Eurostar на Південному вокзалі.
Залізнична компанія підтверджує це.
«За останні два місяці там переночували 75 українських біженців, – каже Пратте.
«На стільцях, на лавах чи на підлозі під ковдрами, які ми їм даємо. Сім із восьми чоловік ночували там три дні. Їх може і не бути на вулиці, але фактично вони безхатченки».
Це нове для українських біженців. З початком війни їм було надано статус тимчасового захисту, і вони йшли іншим шляхом, ніж інші біженці. Солідарність теж була великою: бельгійські сім’ї приймали людей під девізом #PlekVrij, і вперше з часів Другої світової війни було збудовано аварійні села. Але за дев’ять місяців українці ще сплять на станціях.
Відповідно до звичайної процедури, після реєстрації в імміграційному управлінні, Fedasil виділяє їм місце прийому в одному з трьох регіонів – зазвичай після зупинки до транзитного центру Ariane у Волуві.
У першій половині жовтня Fedasil розмістив там ще 250 українців, відтоді жодного. Центр переповнений, потік до регіонів щільний (дані на 24 жовтня). Більше того, тепер центр також використовується для прийому осіб, які шукають притулку, тому два шляхи все ще перетинаються.
«Що ми говоримо українцям, які сьогодні просять притулку? Що їм слід звертатися безпосередньо до Асоціації фламандських міст та муніципалітетів»,
— каже Лес Гілліс із Fedasil.
За даними Samusocial, таке повідомлення щодня одержують близько сорока українців.
Декілька тижнів тому Асоціація фламандських міст і муніципалітетів повідомила в газеті De Morgen про «все більшу кількість муніципалітетів, де люди раптово з’являються незаплановано», шукаючи місце для нічліга навмання. За словами Гілліса, особливо у Валлонії практично немає вільних місць. У Фландрії, згідно з урядовим інструментом житлового будівництва, ще близько 650 вільних будинків.
За словами міністра житлового будівництва Матіаса Діпендале (N-VA), це пов’язано з тим, що адміністрації
«резервують місця для українців, які вже мешкають на їхній території».
При цьому далі передбачається відтік українців із прийомних сімей: у міру затягування війни такі сім’ї все частіше припиняють приймати для проживання біженців.
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
В одній із європейських країн українські біженці сплять на вокзальних лавах
