Цей будинок знає кожний одесит. Знаходиться він на розі вулиць Грецької та Преображенської. Колись тут був гуртожиток для молодшого офіцерського складу. Потім довгі роки у будинку розташовувався кінотеатр під різними назвами («Палас», імені Раковського, «Наукове кіно імені Горького», «Ударник», імені Горького, під час румунської окупації — «Акса»). Після 1995 року — клуб «Бінго», а потім їдальня мережі «Жарю-парю». Зараз приміщення офіційно порожнє.
Але в історію Одеси будинок на розі вулиць Грецької та Преображенської увійшов як кондитерська Амбарзакі.
З перепису населення Одеси 1897 року випливає, що Костянтин Фанурі (Фанурович) був уродженцем острова Кандія (Крит). Здобув домашню освіту. Як і коли він опинився з братами в Одесі, наразі невідомо.
Кондитерська Амбарзакі з’явилася в 1872 (1873) році. У своїй рекламі грек підкреслював, що його східна кондитерська — перша на півдні. У його закладі пропонували різні види рахат-лукуму, шербету та халви. Також відвідувачі могли придбати сирий катаїф — тонку та дуже коротку турецьку локшину. Її готували з муки та води, суміш яких виливали через сито на гарячий метал.
На пасхальні свята Амбарзакі пропонував традиційні грецькі паски — цуреки, сирні паски, мазурки, писанки, а також цукрові та порцелянові прикраси для пасок. До речі, власник кондитерської жив у тому самому будинку, де знаходився його заклад.
В ілюстрованому путівнику Г. Москвича за 1904 рік зазначалося, що в Амбарзакі «недурна кондитерська, що готує між іншим спеціальні східні солодощі. Є гарячі страви, але без міцних напоїв. Ціни на все вкрай дешеві. Прекрасне зимове приміщення, з відділенням для жінок та окремими кабінетами. Багато більярдів. Літня веранда».
Пізніше кондитер відкрив ще два заклади (Рішельєвська, 71 і Садова, 11) і розширив свою кондитерську на Грецькій.
Брати Костянтина Фануровича також мали різні заклади в Одесі. Сократ тримав буфет на Пантелеймонівській, 64. Костянтин займався гастрономічно-бакалійною торгівлею на тій же вулиці, в сусідньому будинку, а Іван Амбарзакі був володарем булочної на вул. Полтавської перемоги (Канатна), 48.
Перед початком Першої світової війни Костянтин Фанурович Амбарзакі одружився з вдовою турецькопідданого Ганною Альбертівною Кова. Вінчалися вони у Грецькій Свято-Троїцькій церкві.
Мабуть, у той же час він продав свої кондитерські братам Кріаді. Після цього Амбарзакі купив будинок на 7-й станції Фонтану, де і жив з дружиною. Але недовго. На жаль, невдовзі кондитер загинув.
Ростислав Александров (А. Ю. Розенбойм) у своїй книзі «Професор з Дерибасівської» писав:
«Наприкінці літнього дня 24 червня 1916 року, коли Амбарзакі повертався додому через зарослу травою галявину на місці нинішнього скверу проти трамвайної зупинки, він побачив, як у небі плив аероплан. Тоді це вже не було особливим явищем, як раніше, тому що аероплани злітали і сідали на іподром Новоросійського товариства заохочення кіннозаводства на 4-й станції. Але аероплан раптом почав швидко знижуватися. Амбарзакі зрозумів, що він може сісти якраз у тому місці, де якась дівчинка збирала квіти і, нахилившись, нічого над собою не бачила. Амбарзакі підбіг до неї, щоб відтягнути убік, і в цей час аероплан пролетів прямо над ними. Маленького зросту дівчинка безпечно опинилася під крилом, Амбарзакі ж крилом роздробило голову. Пілот приземлився через зупинку мотора аероплана, і люди, що підбігли, віднесли Костянтина Фануровича на трамвайну зупинку і звідкись викликали лікаря. Якому, на жаль, залишалося тільки констатувати смерть...».
Відспівували Костянтина Фануровича у Грецькій Свято-Троїцькій церкві. Похований був на Другому християнському цвинтарі.
Дружина, Ганна Альбертівна, пережила чоловіка майже на 20 років. Померла в будинку піклування (старих), який розташовувався на Комсомольській (Старопортофранківській), 6. Мабуть, її поховали поряд із чоловіком. Але могили подружжя Амбарзакі не збереглися…
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Кондитерська Амбарзакі
