Як передати стан душі

Вісімнадцятого липня о 17 годині в галереї Арт-Одеса, що розташована у Літньому театрі Міського саду, відкриється фотовиставка робіт Михайла Рибака. Вона присвячена 95-річчю майстра, який, на жаль, давно пішов з життя. Але залишився величезний безцінний архів з тисяч світлин, що відобразили життя нашого краю у другій половині минулого століття.

 У каталозі однієї зі своїх останніх прижиттєвих виставок Михайло Рибак так сформулював власне бачення світу: «Ніякі кольори не можуть так передати стан душі, як білий та чорний».

Усі сорок років свого творчого життя митець працював переважно з чорно-білими світлинами. Він швидко пройшов шлях від аматора до одного з найкращих професіоналів. Був репортером у провідних одеських газетах. Найдовше (17 років) працював у «Вечірній Одесі» в період її надзвичайної популярності. Михайло Рибак разом з колегами, класними журналістами, створював обличчя видання й встигав побувати скрізь — на численних на той момент промислових підприємствах і суднах потужного Чорноморського пароплавства, на театральних репетиціях і прем’єрах, у школах та вищих навчальних закладах, у лікарнях та наукових інститутах. Робив фотонариси і фактурні портрети відомих людей та пересічних одеситів. З особливою пристрастю ставився до спорту. Хоч знімати змагання — чи не найскладніше завдання, але ж Михайло Рибак добре розумів спорт і навчився вихоплювати такі неповторні моменти, у яких без слів зрозумілі надзусилля, емоції та досконалість рухів атлетів.

Робота газетяра — це безперервний потік справ, подій та облич. Для фоторепортера вся технічна частина доведена до автоматизму. Михайло Рибак ніби ставив собі надзавдання: шукати у буденному щось незвичне. Його світлини на шпальтах газети відрізнялися власним баченням. Мабуть тому численні видання замовляли невтомному майстру фото різних жанрів. Його роботи були надруковані у понад 120 газетах та журналах двох десятків країн. А ще Михайло Рибак одним з перших серед колег почав брати участь у міжнародних фотовиставках та конкурсах. У його здобутках налічувалося десятки дипломів та медалей престижних конкурсів. За життя майстра відбулися сім його персональних виставок, які з задоволенням приймали кращі музеї Одеси. Остання з них відбулася рівно 30 років тому напередодні 65-річчя Михайла Борисовича. Тоді відвідувачів були тисячі. Але на тлі приємних емоцій стався серцевий напад. Таке трапляється у чутливих людей. Всі плани були вимушено поставлені на паузу.

Та навіть під час тяжкої хвороби Михайло Рибак готував матеріали для газети, писав невеличкі нариси до своїх фотографій різних періодів та видав книгу під назвою «Записки фоторепортера». Праця майстра була відзначена званням Заслужений журналіст України. Вже після його смерті в різних виданнях використовувалися унікальні роботи з його архіву. Минулого року нащадки зібрали кращі світлини та видали солідну книгу «600 фото Михайла Рибака», де поміж іншого є й спогади про нього друзів та колег, які працювали та товаришували з ним протягом десятиліть. Зокрема, у своїх спогадах ще один відомий газетяр із когорти «Вечірньої Одеси» Євген Голубовський точно підсумував: він знав всіх, його всі знали...

Час спливає. Покоління тих, хто знав і пам’ятає майстрів ХХ століття, також відходить. Мабуть тому особливо важливо не втратити спадщину тих, хто фіксував життя міста. Як це робив Михайло Рибак...

Аркадій РИБАК