Важливо поважати один одного, не рахувати оточуючих дурнішими за себе і вчитися допомагати своїм ближнім, а іноді й зовсім не знайомим. Так як зараз європейці допомагають мільйонам українців, незважаючи на фінансові труднощі. Загалом, потрібно вчитися дотримуватися принципів, поважати цінності та дотримуватися правил.
Ми давно звикли демонструвати скептичне ставлення до того, що відбувається навколо. Так простіше жити — скептика та циніка складніше вразити.
Написана в 1785 році Фрідріхом Шиллером «Ода до радості», що стала в 1993 році гімном Євросоюзу, майже напевно викличе іронічну посмішку у українця, що вперше прочитав її, а вже ті, хто вважає себе поетами, можуть визнати її такою, що не має відношення до поетичної творчості: моралізаторство давно не в моді.
Тим не менш, саме ці рядки обрали європейці, які пройшли через сотні руйнівних воєн, включаючи дві світові, як свій гімн.
Радість, гарна іскро Божа! Несказанно любо нам Увійти, царице гожа, В твій пресвітлий дивний храм. Все, що строго ділить мода, В'яжеш ти одним вузлом, Розцвітає братня згода Під благим твоїм крилом.
Хор Обнімітесь, міліони, Поцілуйтесь, мов брати! Вічний Отче доброти, Дай нам ласки й охорони!
Кого доля ощастила Тим, що другові він друг, Кого любить лада мила, — Йдіть до нас в веселий круг. Йдіть усі, хто зве своєю В світі душу хоч одну! Хто ж весь вік черствів душею — Йди у іншу сторону.
Хор Хто живе в земній юдолі, Всяк симпатії скорись! Нас веде вона у вись. Де Всесильний на престолі.
Радість п'ють усі істоти З груді матері-землі, Ті солодкії щедроти Мають всі — і добрі, й злі. Радість нас вином сп'яняє І цілунком огневим; І черв'як утіху знає, І небесний херувим.
Хор Поклонітесь, міліони, Перед мудрістю Творця! Сповніть милістю серця І чиніть його закони.
Радість — всесвіту пружина, Радість — творчості душа, Дивна космосу машина Нею живиться й руша. Радість квіти розвиває І розгін дає сонцям; Їх в простори пориває, Не відомі мудрецям.
Хор Як у безмірі світила Хором райдужним пливуть, Браття, йдіть у славну путь, Що вам радість освятила.
Вчених з істини свічада Радість успіхом віта, До чеснот провадить радо, Хоч тропа до них крута; На ясній вершині віри Поднімає хоругов, В день воскресний на Псалтирі Славить тих, хто смерть зборов.
Хор Будьте мужні, міліони! Вірте, страдні, в кращий світ! Тих, що справдять заповіт, Прийме Бог у вічне лоно,
Божество не наградиме, — От би нам зрівняться з ним! Хай радіють із радими Горе й злидні в крузі цім! Не відомста, не погрози — Всепрощення ворогам! Хай не ллють у скруті сльози, Не гризуться каяттям.
Хор Знищим книги борговії! Помирімося усі! Браття! На небесі Не забуде благодії.
Радість в келихах шумує, Плин іскристий виграє, Канібалів лють гамує Кволим духу додає. В день весілля а чи тризни, Коли ходить круговий, Хай до неба піна бризне, Дух прославимо благий!
Хор Все хвалу йому співає — Хай гримить псалом гучний! Дух прославимо благий, Що над зорями витає!
Будь твердим в лиху годину, Поміч скривдженим давай, Всюди правду знай єдину, Зроду клятви не ламай, Не знижайсь перед потужним, Коли треба — важ життям! Шана й слава чесним, мужнім, Згуба підлим брехунам!
Хор Станьмо дружною сім'єю, Жити правдою й добром Присягнімо цим вином Перед вишнім Судією!
Тепер і ми наблизилися до цього союзу. Через війну — з рекордною швидкістю. Розвиток України взагалі проходить стрибками через кризи. Шлях від заявки до статусу кандидата зайняв лише 116 днів. І ось уже прапор Євросоюзу встановили у Верховній Раді.
Всі ці дії, що здаються скептикам не значущими, насправді означають дуже багато.
І головне — те, що Україна входить у світ, який ґрунтується на цінностях. Цінності ці обумовлені рухом загальної історії — від античності, афінської демократії та Стародавнього Риму через Ренесанс, Просвітництво і Реформацію до тих звичних «свободи, рівності і братерства», сформульованих Французькою революцією. Першою демократичною конституцією на європейській землі стала проголошена 3 травня 1791 року польська конституція, в якій були використані ідеї французьких мислителів.
Цінності ці викладені у статті 2 Договору про Євросоюз. Це
«…повага до людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства закону та поваги до прав людини, включаючи права осіб, що належать до меншин. Ці цінності є спільними для сукупності держав-членів, які характеризуються плюралізмом, недискримінацією, терпимістю, справедливістю, солідарністю та рівністю між жінками та чоловіками».
А головна мета Європейського Союзу полягає в тому, щоб сприяти миру, дотримуватись цінностей ЄС (!) та покращувати добробут народів.
І все тому, що творцями цього об'єднання, в якому живуть зараз 450 мільйонів людей, було усвідомлено, що однієї лише економічної та геополітичної єдності інтересів для вирішення завдання мирного та міцного співіснування такої великої кількості націй просто недостатньо.
Чотириста п'ятдесят мільйонів, а разом із Великобританією, яка активно підтримує Україну, — понад п'ятсот.
Євросоюз, якщо розглядати його як єдине ціле, є найбільшим експортером і найбільшим імпортером у світі, його учасники володіють другим після США чистим багатством у світі, тут розташовані штаб-квартири третини найбільших світових корпорацій. Європа посідає перше місце у світі за сумарними обсягами вихідних та вхідних прямих інвестицій та друге місце у світі за ВВП.
Загалом, розмови про «слабку Європу» і «Гниючий Захід» — пуста балаканина тих, кому залишається лише спостерігати здалеку, зловтішатися і заздрити.
Я відношу себе до єврооптимістів, тому є кілька причин. По-перше, Європа пройшла через таку кількість воєн, що знає ціну миру.
По-друге, Європа залишається інтелектуальним осередком планети.
А головне — будь-яке об'єднання завжди краще за роз'єднання.
Тим більше, якщо це об'єднання ґрунтується не на бажанні когось убити, пограбувати чи маревному бажанні «повернути історичну справедливість», а на правильних принципах, серед яких право націй на самовизначення, верховенство права та антитоталітаризм.
Саме тому Європа негайно прийшла на допомогу Україні.
«Західна демократія діяла по відношенню до світу не як політичний наставник, а як цивілізаційний проект, який протистоїть варварству. Вона давала іншим країнам не політичні доктрини, а культурний досвід, що є наслідком європеїзації економічних інститутів»,
— чудово сказав відомий письменник та художник Максим Кантор.
Із чотирьох можливих напрямів розвитку України — російського, радянського, націоналістичного та європейського — Україна природно обрала європейський, закріпивши це законодавчо. Причин тому багато, економічні тут відіграють найважливішу роль (самостійно Україні не вижити), але й європейські цінності мають величезне значення.
А там, де є цінності та принципи, є й правила. А правила — це те, що дається українцям найскладніше.
Я дуже добре бачу це, мешкаючи майже сім років у Празі. Багато хто знову приїхав вважає себе спочатку найрозумнішим і хитрішим, багато хто вважає, що правил для них немає, є тільки винятки. Викликано це, звісно, звичкою боротися за найкращі умови існування. Потім поступово звикають, розслабляються, починають довіряти уряду, поліції, починають розуміти, що держава, якою б вона не була недосконалою, працює тут на своїх громадян. Що людина і громадянин — понад усе, а її свободи та потреби стоять на чільному місці. Приходить це усвідомлення не одразу.
Усі ми зараз є свідками унікального явища: через війну майже шість мільйонів українців опинились у Європі. Жахлива причина може призвести до несподіваних наслідків — повернувшись додому, можуть захотіти жити інакше. Майже, напевно, захочуть. Адже багато хто за кордоном вперше, та й прожити бодай півроку в країні з іншою
культурою — це все ж таки не з'їздити у відпустку. Діти, які ходять до польських, чеських, німецьких, голландських шкіл, запам'ятають цей досвід на все життя. Українці прискорено інтегруються до Європи і в такий спосіб.
Спілкуючись тут із сотнями наших, я часто чую скарги та нарікання — і черги до лікаря треба чекати довго, і манікюр дорогий (так-так, поїхали здебільшого дівчата й жінки), і багато по дому доводиться робити самим (як ні дивно, в Чехії, наприклад, практично всі вміють працювати руками і не вважають це ганебним), та й сміття потрібно розділяти ... І взагалі все якось суворо - потрібно дотримуватися правил. Дехто вважає, що їм усі все винні.
На щастя, це досить швидко минає. Звикаєш до того, що все потрібно планувати заздалегідь — від візиту до лікаря до запису дитини до школи. До того, що ніхто не лізтиме в твій особистий простір і фамільярничатиме, що машини поступатимуться на дорозі, як тільки ввімкнеш поворот. Звикаєш до краси навколишніх пейзажів, гарної екології, до того, що, працюючи навіть на найпростішій роботі, можеш забезпечити собі гідне життя. До того, що твої права цінують. Ну і до того, що правил потрібно дотримуватися, і це добре для всіх.
А ще — до того, що важливо поважати один одного, не рахувати оточуючих дурнішими за себе і вчитися допомагати своїм ближнім, а іноді й зовсім не знайомим. Так як зараз європейці допомагають мільйонам українців, незважаючи на фінансові труднощі.
Загалом, потрібно вчитися дотримуватися принципів, поважати цінності та дотримуватися правил.
І тоді, можливо, перестануть здаватися такими наївними слова «Оди до радості». Слова, так необхідні у наш страшний час.
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Ода до радості, така необхідна в страшний час
