Про соціальну відповідальність та безвідповідальність

Не знаю, як хтось, а я через масові відключення світла ще більше полюбила наш міськелектротранспорт, який був змушений не виходити на лінії, залишатися в депо.Тому що без трамваїв і тролейбусів сильно стали відчуватися транспортні витрати — на маршрутках особливо не наїздишся, та й подорож у салоні більш містких трамваїв і тролейбусів набагато комфортніша й приємніша, ніж їзда в забитій, особливо в часи пік, маршрутці.

Крім того, більшість пільговиків опинилися тоді у своєрідному ув'язненні за місцем проживання, їхня мобільність стала практично нульовою.Поїздка на інший кінець міста була пов'язана з необхідністю користуватися кількома маршрутками.Такого удару по скромному бюджету люди дозволити собі не могли.Як наслідок, дістатися більшості з них не вдавалося не лише на ринок, де ціни на багато продуктів нижчі, ніж у супермаркетах, а й у лікувальні заклади, соціальні служби просто до друзів і родичів.Тому ці категорії пасажирів, як і я, були дуже раді, коли травмайчики і тролейбуси знову побігли міськими маршрутами.

Але далі сталося те, на що, мабуть, ніхто не розраховував.КП «Одесміськелектротранс» вирішило відшкодувати власникам проїзних квитків вартість недоотриманих через зупинений транспорт послуг.Так, проїзні за грудень продовжили на 10 днів січня.І якщо пасажир купував проїзний на січень, він обходився йому на третину дешевше.Аналогічно підприємство надійшло й у лютому – продовжило проїзні на березень та зменшило вартість березневого квитка.

Так, треба було витратити трохи часу, щоб на великих кінцевих зупинках — на Старосінній площі, Чорноморському козацтві, Куликовому полі чи в офісі самого підприємства КП «Одесміськелектротранс» на Водопровідній, 1 поставити друк на квиток.Тільки вона підтверджувала його продовження.Потім ще придбати проїзний наступного місяця.Але активність пасажирів, що пішли цим шляхом, підтверджувала: такий крок справжньої соціальної відповідальності підприємства, яке поважає людей, багатьом пасажирам припав до душі.

При цьому подумалося: а чому більше в жодному секторі, де послуги через відключення світла люди теж не отримували, нічого подібного не відбувалося?Наприклад, оператори мобільного зв'язку постійно нагадували терміни оплати, потім чітко за графіком знімали повну вартість пакетів послуг.Аналогічно чинили і фірми кабельного телебачення.Їм клієнти теж авансують свої кошти, оплачуючи пакети послуг наперед.

Знайомі колеги кажуть, мовляв, війна, форс-мажор.Не сперечаюсь.Але в одних це справді був форс-мажор, коли знищеним виявилося обладнання, що генерує.Я про об'єкти енергетичної інфраструктури.А інші, на мій погляд, просто скористалися несподіваною можливістю привласнити кошти клієнтів, посилаючись на «непереборні обставини».

Ця ситуація стала справжнім іспитом на те, що називається "соціально відповідальний бізнес".Дуже багато фірм, у тому числі й мобільного зв'язку, не раз отримували нагороди як представники цього соціально відповідального бізнесу.Насправді ж виявилися не готовими підтвердити це звання реальними справами, спрямованими на захист інтересів та прав споживачів.Свій комерційний інтерес виявився ближчим і ріднішим.

Світлана КОМІСАРЕНКО