Відомий етнограф, дійсний член НТШ Степан Килимник у передмові до видання «Український рік у народних звичаях» (Торонто, 1964) написав: «Чи знаємо ми себе? Чи знаємо свій народ, його історію, культуру, його прагнення, бажання, ідеали, його душу? — трудно відповісти на це все». Відтак підкреслив, що надзвичайно важливо реалізувати знаменне сократівське «пізнай самого себе», відчути себе нацією, що з правіків належить до могутньої й прекрасної у своїх барвах європейської цивілізації.
Українська культура надзвичайно багата і глибоко духовна. Вивчаймо її і пишаймося нею, дбаймо про збереження нашої історичної святині, пізнаваймо світ і себе у ньому.
До циклу зимових свят, за давньою традицією, Одеська національна наукова бібліотека підготувала низку заходів. З-поміж них — соціопросвітницький проєкт «Гостинна книгарня», який відкриває книжково-ілюстративна виставка до дня Святого Миколая під назвою «Добро як сенс життя».
Джерельною базою експозиції стали наукові дослідження професійних істориків і мистецтвознавців, праці церковно-історичного характеру, етнографічна, художня та дитяча література. На деяких виданнях хочу зупинися окремо й порекомендувати їх прочитати, щоб краще зрозуміти значення цього свята у нашому духовному й культурному житті.
Передусім, це наше, одеське, видання — дослідження Надії Верещагіної, історика культури, кандидата історичних наук, доцента ОНУ ім. І.І. Мечникова «Николай Мирликийский — духовный патрон новообращенного Киева» (Одеса, 2012). Монографія розглядає культурологічну традицію старокиївського шанування архієпископа Мир Лікійських Миколая й доводить визначальне значення вітчизняного культу у формуванні східнослов’янської традиції шанування Святого Миколая. Пропоную також звернутися до популярної статті цієї ж авторки «Іконописне чудо Миколая «Мокрого» в Свято-Макарівській церкві», де йдеться про дивовижну історію ікони і пов’язаний з нею сюжет про «Чудо з немовлям». Слід відзначити, що культурологічні роботи Н. Верещагіної посідають чільне місце в історії православної культури і збуджують інтерес до духовного й матеріального спадку Київської Русі.
Уже кілька років поспіль у читачів нашої бібліотеки користується популярністю монографія Ігоря Кісарова «Святий Миколай Чудотворець: факти, перекази, сучасність» (Миколаїв, 2012). У ній — стародавні й сучасні факти про Святого Миколая: життєпис, велика кількість свідчень про здійснені ним чудеса, різноманітні жваві історії. Окремим розділом представлено шанування святителя у релігійній та народній культурі. З глибокою повагою і любов’ю подано історію міста Миколаєва, яке отримало назву на честь святого. Книжка надзвичайно пізнавальна й адаптована як для церковного, так і для світського сприйняття. Корисним сучасним додатком до неї є DVD-диск з інформацією про Святого Миколая: репродукції ікон та зображень, світлини знаменних місць, пов’язані з Чудотворцем, тексти найпоширеніших молитов тощо.
Святий Миколай — один з найулюбленіших і найпопулярніших образів українського церковного малярства. Іконописна традиція образу Миколи-Чудотворця становить одну із найзначущіших тематичних груп серед збережених пам’яток українського середньовічного мистецтва. Про це дослідження Любові Бурковської «Ікони святого Миколи в українському малярстві кінця ХІV—ХVI століть: ґенеза, особливості іконографії» (Київ, 2015). Цікаве видання довершує чудове оформлення (аж кортить взяти до рук) та численні ілюстрації.
До питання традицій іконопису звертається і мистецтвознавець (Національний художній музей України) Інна Пархоменко, чиї розвідки публікуються на сторінках періодичних видань, зокрема у журналі НХМУ «Музейний провулок» та часописі «Православний вісник». У статті «Унікальна ікона святителя Миколая (ХVІ ст.) із Слупського монастиря м. Києва» авторка знайомить читача з рідкісною іконою Святого Миколая, що зберігається в Національному художньому музеї і яка ніколи не експонувалася й не досліджувалася.
На виставці можна побачити унікальні раритетні книги (видані на межі ХІХ—ХХ ст.), що не втратили актуальності й донині. Серед експонатів — перлина релігійної літератури, видання славетної одеської друкарні Євгена Фесенка «Жизнь и чудеса святителя Христова Николая Чудотворца, архиепископа Мир Ликийских» (Одеса, 1894).
Надзвичайно широко образ Святого Миколая представлений у фольклорних творах та художній літературі. Данину цій традиції віддав й Іван Франко, написавши вірш «Чудо з утопленим хлопцем» і казку «Суд Святого Миколая» — про дива і мудрість Чудотворця. Сучасні твори (Лариси Недін, Людмили Вовк, Теодори Савчинської-Латик, Мечислава Малинського та інших) пронизані ідеалами людяності, добра та любові, які впродовж свого життя стверджував Святий Миколай і які яскраво проявляються у ці святкові дні.
Для родинного виховання-порозумі-ння пропоную «Книгу, яку треба прочитати до Дня Святого Миколая» (Київ, 2017). Дитині важливо пояснити, хто такий Святий Миколай і чому треба робити добро й чемно поводитися. Книга нагадає про походження свята, пов’язані з ним звичаї та традиції, а вишукані ілюстрації налаштують на врочистий настрій.
Отже, напередодні свята Миколая запрошуємо до Одеської національної наукової бібліотеки ознайомитися з виданнями, оглянути експозицію, сфотографуватися на пам’ять. І, звісно ж, зробити щось добре!
Виставка експонуватиметься до
10 січня 2020 року.
Світлана ГЕРАСИМОВА,
провідний бібліограф відділу зв’язків з громадськістю
та реклами ОННБ.
PS. А добро справді зараз витає у повітрі. Коли я дописувала цю інформацію, до до бібліотеки завітав Юрій Немченко, науковець, читач, як то кажуть, з багаторічним стажем, і подарував кілька примірників книжки своєї доньки — філолога і письменниці Ірини Немченко «Відтінки моєї долі» (поезії про життя, любов і віру у добро).
С.Г.
ДОБРО ЯК СЕНС ЖИТТЯ