Також до буферної зони входить фактично весь Одеський порт, включно з територією колишнього судноремонтного заводу, до вулиці Приморської. Таким чином буферна зона впритул примикає до зони центру і доповнює його.
Раніше охоронна зона ЮНЕСКО включала порт, але обмежувалася Приморською, Торговою, Садовою вулицями, Соборною площею, Преображенською, Жуковського, Польським і Карантинним узвозом, провулком Нахімова і Суворовською алеєю парку Шевченка.
Імовірно, в ЮНЕСКО дослухалися до експертів Міжнародної ради з охорони пам’яток та історичних місць. Вони ще у вересні минулого року пропонували розширити “зону ЮНЕСКО” до меж Комплексної охоронної зони історичного центру, визначеної Історико-архітектурним опорним планом 2008 року і Генеральним планом Одеси 2015 року.
Нагадаємо, робота над внесенням Одеси до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО розпочалася ще 2009 року. У ній взяли участь фахівці Одеської міськради та міністерства культури, дипломати, одеські історики, філологи, краєзнавці.
Щоправда, нашому місту вдалося потрапити лише до попереднього списку. Де він і “завис” на 14 років. Але на початку повномасштабної війни автори проєкту вирішили, що включення до списку ЮНЕСКО Одесі може бути дуже корисним. Одесити знову звернулися в організацію. Величезну підтримку наше місто отримало тоді з боку Італії.
Нещодавно стало відомо, що Італія планує виділити 45 млн євро на відновлення історичного центру Одеси, який сильно постраждав від російських атак. З них 2 мільйони – підуть на реставрацію Спасо-Преображенського кафедрального собору.