Настав на іржавий цвях і помер: як в Одесі з’явилася вулиця Подбельського

Одеську Коблевську люди досі часто називають іншим ім’ям – Подбельського. І зовсім не за видатні заслуги цієї людини перед містом, яке й в Україні ніколи не бувало. Просто ім’я приклеїлося до вулиці. «Одеське життя» розповідає, що то була за людина – Вадим Подбельський.

Зараз в Одесі це знову Коблівська вулиця. Така назва з’явилася в 1820 на честь англійця Томаса Коблі, який з 1801 тривалий період був військовим комендантом Одеси, ставши при цьому Фомою Кобле. На його честь, до речі, і Коблево названо – наш прекрасний морський курорт. А Коблевська 1836 року раптом стала Миколаївською, потім з 1848-го по 1920-й знову була Коблевською, а з 1920 року до нинішнього перейменування – Подбельського. А хто він такий?

Пішов стопами батька

Вадим Миколайович Подбельський – радянський державний та партійний діяч. Народився в сім’ї засланців у 1887 році в Якутську. Батько – революціонер-народоволець. Мати було заарештовано у Києві за участь у підкопі під в’язницю, засуджено за звинуваченням в участі у злочинній спільноті та засуджено Київським військово-окружним судом до каторжних робіт на 15 років. Там вони і зійшлися.

У 1889 році три десятки засланців, серед яких був і папа-Подбельський, вступили у збройне протистояння з урядовими військами. Під час стрілянини він був убитий.

Тією ж стежкою-доріжкою пішов і Вадим. У 1900 році вступив до гімназії в Тамбові, розпочав підпільну роботу, поширював нелегальну літературу, брав участь у сходках. Член РСДРП із 1905 року.

Під час революції 1905 року організовував антиурядові демонстрації та мітинги. 1906 року, побоюючись арешту, поїхав до Франції. Проте за рік нелегально повернувся до росії, продовжив революційну діяльність. Арешти, заслання, після повернення – все те саме.

З 1915 року в москві був серед організаторів демонстрацій і страйків у центрі росії. У жовтні 1917 року – один із керівників збройного повстання в Москві, став там комісаром пошт та телеграфів. А потім наркомом росії з цього відомства.

Смерть від цвяха

Щоправда, спершу службовці цих відомств відмовилися визнати його начальником. Тоді Підбельський розігнав контрреволюційно налаштованих працівників. Ввів у своєму відомстві найжорстокішу цензуру, наказав не пропускати «екстремістські та брехливі» телеграми.

У 1919 році Подбельський – особливо уповноважений ЦК РКП(б) і ВЦВК на ділянці Тамбовського Південного фронту. За офіційною версією, наприкінці січня 1920 року, під час суботника, напоровся ногою на іржавий цвях, внаслідок чого сталося зараження крові. Від нього і помер, похований біля кремлівської стіни.

Доля брата та долі вулиць

Усі ці «заслуги» Вадима не врятували його старшого брата. 1938 року «ворог народу» Сергій Подбельський був розстріляний.

До України взагалі і до Одеси, зокрема, Вадим Подбельський не мав жодного відношення. У його рідній ерефії вулиці Подбельського вже давно перейменовані в Москві, Ярославлі, Рязані, Ростові – на – Дону, Петербурзі…

А ось Хома Кобле для Одеси – «стопудово» свій, як мінімум, тому що самовіддано боровся з жахливою чумною епідемією 1811-1812 років, яка забрала життя 2656 городян, тобто кожного десятого одесита. Він з медиками входив до чумових будинків, підбадьорював громадян, організував влаштування чумних цвинтарів, контролював постачання оточеної Одеси. Тож бути в українській «перлині біля моря» вулиці Коблевській!

 Валерий Боянжу