Майже чотири покоління одеситів не бачать танкових їжаків на вулицях міста, мішків з піском, укріплень. Не пригинаються, пересуваючись вулицями, не клеять газетні смужки навхрест у вікнах. Можна увечері світити, палити і ходити вільно. Зараз не усі знають, що був наказ – по Одесі артилерію не застосовувати. Можна втрачати людей, техніку страшними розмоклими дорогами, а гарматам - мовчати! Красу архітектури, музику півтора вікового міста потрібно було зберегти для наступних поколіннь. Для нас з вами, для дітей, онуків. Хай бачать прийдешні покоління – такою Одеса була до війни і такою залишилася.
Про людей, які робили злітні смуги серед міста, що тримали ворога на підступах 73 доби, бо зуміли першими у тій війні організувати потужну оборону.
Про людей, яку чіпляли на трактори листи заліза та жахали загарбників химерними танками та ховалися роками в катакомбах - про цих людей складено чимало легенд.
Наша мета – зберегти правду.
Про кожний з 73 днів оборони, кожен з 907 днів окупації і про світлий день визволення прийдешні покоління мають знати якомога більше правди: фактів, чесних спогадів, прискіпливих досліджень і реальних знахідок.
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
75 років без війни