Риночок порішає, або яєчко не просте, а золоте

Хоча у 2024 році Україна виробила 11,6 мільярда яєць (на 1,8% більше, ніж роком раніше), ціни на яйця в магазинах постійно зростають. Здавалося б, усе має бути навпаки: більше яєць — нижча ціна. Але в українській реальності це не працює.

Почнемо з головного: зростання виробництва зовсім не означає зростання доступності для споживача. Курки несуться, але значна частина яєць іде на експорт — туди, де за них платять у валюті. Внутрішній ринок — давно не пріоритет. Особливо на тлі того, як держава активно заохочує експорт сільгосппродукції, аби заробляти валюту. Українців забезпечують за залишковим принципом.

Але навіть це — не головне. В Україні ринок яєць давно контролюють кілька великих виробників, які, треба віддати їм належне, вміють домовлятися (до речі, у них приріст виробництва вражаючий — 7% рік до року, і на їхню частку припадає 6,1 мільярда яєць). А коли немає справжньої конкуренції — немає й ринкової ціни. Антимонопольний комітет або не бачить картельної змови, або реагує на неї мляво. Це дуже зручно для тих, хто на цьому заробляє.

Додаймо сюди зростання цін на корми, логістику, енергію та інші складові собівартості — і отримаємо ще один аргумент, яким завжди прикриваються великі компанії. Але цей аргумент діє доти, доки не подивишся на їхні надприбутки та нові експортні контракти.

До чого я це все? До моделі аграрної наддержави, яку нам нав’язують уже багато років. Де вигідно продавати за кордон, а не забезпечувати доступні ціни всередині країни. Де держава не регулює ринок, а робить вигляд, що це і є «вільна економіка», якої не існує ніде у світі.