«ВЕРНІСАЖ МОЄЇ МРІЇ»: мистецтво як сила відродження

В Одеській регіональній організації Національної спілки журналістів України, у співпраці з Одеським історико-краєзнавчим музеєм, відкрилася унікальна виставка «Вернісаж моєї мрії».

Урочистий захід розпочався хвилиною вшанування пам’яті загиблих захисників України. Голова Одеської РО НСЖУ Юрій Работін представив авторів робіт, що експонуються, та вручив відзнаки лауреатам Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єднання».

Відомий поет, член Національної спілки письменників України, лауреат престижних літературних премій Станіслав Стриженюк привітав присутніх, прочитав свої вірші та побажав натхнення і творчих звершень.

Серед почесних гостей була й Вікторія Сікорська, завідувачка кафедри журналістики та мовної комунікації Одеського національного морського університету. Вона завітала разом зі студентами, щоб познайомити майбутніх журналістів із досвідченим професійним середовищем, а також подякувала Юрію Работіну за плідну співпрацю між кафедрою та журналістською спільнотою.

Особливо зворушливою стала історія створення робіт, представлених на виставці. Арт-терапевтичні майстер-класи, які вже понад десять років проводить Одеський історико-краєзнавчий музей, під час війни набули нового змісту. Вони стали потужним інструментом відновлення ментального здоров’я одеситів і переселенців. Саме тут сформувалася творча група «Палітра» — жінки з Херсона, Каховки, Армянська, Запоріжжя, які пережили окупацію, втрати та евакуацію.

Їх об’єднала художниця й психологиня Віолетта Лашкул — ініціаторка та кураторка проєкту. Вона не лише навчила учасниць тонкощів петриківського розпису, а й допомогла знайти внутрішню рівновагу через мистецтво. Жінки створювали свої роботи на уламках фанери, якою колись закривали вибиті під час обстрілів музейні вікна. Це стало символом незламності: війна може руйнувати стіни, але не здатна знищити любов до життя й прагнення творити красу.

Серед експонатів — яскраві квіткові композиції, фантастичні птахи, граційні павичі, а також символічні полотна самої Віолетти Лашкул. Її образ Козака Мамая у вигляді сонця уособлює захист і світло, а «Дерево життя» символізує єднання поколінь і силу любові, що передається крізь віки.

Виставка «Вернісаж моєї мрії» довела: навіть у найтяжчі часи мистецтво допомагає людині відновитися, відчути внутрішню свободу й подарувати світу нову красу. Тут звичайні жінки, опалені війною, стали справжніми митцями. А це означає, що мрії таки збуваються.