У дітей таки забирають “Молоду гвардію”

«У дітей таки забирають “Молоду гвардію”…» — ці слова з’явилися на офіційній сторінці Українського дитячого центру “Молода гвардія” у Facebook. І це не голосіння в соцмережах — це реальність.

Поки ми щодня чуємо про війну, захист, фронт і героїзм, десь поруч відбувається інше — тихе, майже непомітне, але від того не менш болюче. У дітей забирають частину їхнього простору, їхню землю, їхнє літо, їхню “Молоду гвардію”.

Мова йде про 11 гектарів землі, включно з пляжною зоною, яку хочуть віддати Військово-морським силам Збройних Сил України. Нібито для “потреб оборони”. Добра справа, скажете? Може й так. Але хіба це має відбуватися за спиною тих, для кого цей простір є святим — дітей?

У Верховній Раді України зараз розглядають законопроєкт №14342, внесений 29 грудня 2025 року. І цей документ передбачає зменшення площі Українського дитячого центру “Молода гвардія” майже на третину.

Та що там ті формальні слова в пояснювальній записці: “проект акта не потребує проведення консультацій з громадськістю”. Бо чого обговорювати, правда ж? Можна просто під шум війни, під покровом “невідкладних потреб оборони”, потихеньку відкушувати шматки того, що належить дітям. Так “діє” демократичний процес? Так діє справедливість?

Бо що таке ці 11 гектарів? Це не просто цифри на папері — це:

• пісок під ногами і переливи води у ставках, де діти навчилися плавати;
• пляж, де вони вперше побачили горизонт;
• галявини, де виросло не одне покоління молодих патріотів;
• спогади, які не повернути, якщо їх відібрати.

Але законопроєкт під виглядом сухих чисел і технічних формул творить саме це: замінює “33,9” на “22,85”, “0,95” на “0,62”. Замінює реальних дітей — на чернетки у таблиці. І не має при цьому жодного голосу тих, чиє життя тут справді формується.

І хіба є що обговорювати?
 Можна просто красти.
 Можна просто руйнувати.
 Можна просто маніпулювати, брехати і замовчувати.

Але це — не просто чергова земельна історія.
 Це — крах поваги до майбутнього, яке будується у “Молодій гвардії”.
 Це — сигнал, що навіть у найвищих палатах влади цінність дитинства може поступитися будь-яким “вищим” цілям.

І так — ми розуміємо, що країна воює. Ми розуміємо, що потрібні території, військові об’єкти, стратегічні плацдарми.
 Але хіба найцінніше, що у нас є — не наші діти? Хіба вони не заслуговують на свою землю?

На свої спогади?
 На свою “Молодую гвардію”?

Це питання, яке має поставити собі кожен, хто зараз мовчить. І кожен, хто ще може щось змінити.

📌 Деталі законопроєкту №14342 можна переглянути за посиланням (офіційний ресурс Верховної Ради):
https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/59416