Вперед та вгору! Альпіністському клубу «Одеса» виповнилося 50 років
Учора, 19:00 |
День альпініста та скелелаза щороку збирає на скеледромі, що на Трасі здоров’я, ветеранів та юних шанувальників цього екстремального виду спорту. Але в суботу, 27 вересня, настрій у учасників свята був особливо піднятий — рідний альпклуб «Одеса» відзначав піввіковий ювілей.
Усі 50 років пост президента альпклубу «Одеса» обіймає Валентин Симоненко
50 років для громадської організації — серйозна дата. Але з’явився клуб не на порожньому місці. Його історія своїм корінням сягає XIX століття, коли в 1890 році в Одесі заснували Кримсько-Кавказький гірський клуб. Про це учасникам урочистого відкриття нагадав президент альпклубу Валентин Симоненко.
— У 1936 році Олександр Володимирович Блещунов організував першу секцію альпінізму у нашому місті, — поділився з юними колегами історичними фактами Валентин Костянтинович. — А вже за два роки було здійснено експедицію на Памір. Причому один із льодовиків отримав ім’я — Одеса.
Згодом альпіністський рух залучав під свої прапори дедалі більше шанувальників. Створювалися секції у різних спортивних товариствах — в «Авангарді», «Буревіснику», «Локомотиві», «Воднику», «Трудових резервах»… Виникла гостра потреба об’єднати зусилля ентузіастів, так 1975 року з’явився альпклуб «Одеса».
Про досягнення одеських гірничосхідників найкраще говорять сухі цифри. 56 людей отримали звання майстер спорту. Семеро виконали норматив майстра спорту міжнародного класу. Двоє стали заслуженими майстрами спорту. Трьом фахівцям присвоєно звання заслуженого тренера України. Не відстають і скелелази: майстрів спорту — 23, майстрів спорту міжнародного класу — 5, заслужених тренерів України — 2. Але головне, наголосив Валентин Симоненко, клуб став для альпіністів і скелелазів рідною домівкою, де можна поділитися радощами та смутками, отримати реальну допомогу, не кажучи вже про можливість брати участь у змаганнях різного рангу. Час показав: займаючись альпінізмом та скелелазінням, люди гартуються не лише фізично, а й морально, стають суспільно активними, творчими особистостями.
Гордо майорять прапори України та альпклубу «Одеса»
На святі не називалися прізвища спортсменів, які відзначилися останнім часом. Їх багато, урочисте нагородження ще попереду. Але не відзначити відданих улюбленому виду спорту ветеранів цього знаменного дня не могли.
Це «снігові барси» (почесне звання, яке присвоюється лише тим, хто підкорив усі найвищі вершини Кавказу та Паміру) Валентина Григорівна Семенюк та Володимир Іванович Мамчич, інструктори альпінізму Галина Сергіївна Миролюбова та Володимир Миколайович Гвоздиков, скелелази Олександра Сергіївна Старицька, Марина Костянтинівна Фенова, Любов Василівна Зімова, активісти Руслан Леонідович Тарасенко та Олексій Євгенович Вишнев.
Молодь підкорює висоти
Треба було бачити та чути, як вітали ветеранів юні спортсмени, з яким захопленням реагували на кожне прізвище. І не випадково підняти прапор змагань було доручено Валентині Григорівні Семенюк та 17-річній Євгенії Колесник. Ось вона, спадкоємність поколінь!
Валентина Григорівна, як вона сама зізнається, потрапила до альпінізму випадково. У 1967 роцi її вмовили взяти участь в експедиції — «горіла» альпіністська путівка.
— Я тоді працювала на заводі «Нептун» радіоінженером. Як тоді було заведено, у порядку допомоги селу збирали помідори. Там мене і знайшла співробітниця спорттовариства «Буревісник». Я довго відмовлялася — не зможу, це тяжко. Але Наташа наполягала: «Бачу, як ти ящики з помідорами на машину закидаєш — впораєшся». Так я вперше побувала на Кавказі. Потім багато разів з експедиціями відвідала ці місця. За плечима Памір, Тянь-Шань... Отримала значок «Альпініст СРСР». Найбільше сходження, що запам’яталося? На Хан-Тенгрі, якому лише п’ять метрів не вистачає до семи кілометрів. Це дуже гарний пік, але й суворий.
Квіти в ротонді, зведеної в пам’ять про загиблих одеських альпіністів
Натомість Женя Колесник у скелелазанні з восьми років. Вона — чемпіонка України, двічі перемагала на Кубках країни, посідала другі місця на Кубку Європи, на чемпіонаті континенту показала п’ятий результат, а на світовому форумі стала десятою.
— Для мене скелелазіння — це насамперед азарт. Випередити суперницю — такий адреналін!
— Ви емоційна людина?
— Так, дуже.
— Чи не заважає це у спортивній боротьбі?
— Як на мене, це плюс.
— А хто ваші суперниці в Україні?
— Немає таких.
— Мрієте про Олімпійські ігри?
— Звісно. Але щоб потрапити на Олімпіаду, потрібно дуже багато працювати. Ось я й працюю.
Нагороду отримує Володимир Мамчич. Він — «сніговий барс» та триразовий переможець туристичного переходу «100 км за 24 години» на призи «Вечірньої Одеси»
Після закінчення урочистого відкриття учасники дійства розділилися на дві групи. Молодь поспішила до скеледрому — не терпілося кинутися на штурм висоти, інші вирушили до святого місця — ротонди, зведеної на згадку про одеських альпіністів, що загинули в горах. Сумний список пролунав у мертвій тиші. Останньою прозвучало прізвище Тараса Цушка. Він загинув не в горах, а в бою за свободу батьківщини. На честь героя було встановлено пам’ятний камінь.
А на скалодромі вирували пристрасті. Щоразу учасники першості міста серед дітей парами прямували вгору. Уболівальники — юнi спортсмени та їхні батьки — створювали таке емоційне тло, що закладало у вухах.
14-річний Тимур Гладких у цій веселій вакханалії участі не брав. Не той рівень. Він на показових виступах демонстрував публіці найвищий пілотаж техніки скелелазіння. Ще б пак — чемпіон Франції (перші місця у категорії «швидкість» і в боулдерингу , третє у «складнicті» та перемога у багатоборстві).
— Взагалі мій коник — «складність», — Тимур не по роках серйозний. — Мені подобається боротися із перешкодами. Виступав в Австрії, Чехії. В Україні я чемпіон, але за кордоном багато серйозних суперників. Щоб їх перемогти та потрапити на Олімпіаду, потрібно постійно вдосконалювати свою майстерність.
Майстер-клас проводить Валерій Бодилєв
— Знаєте, чим мене привабив Тимур? — поділився своїми думками Олексій Кринецький, тренер Гладких. — Тим, що усвідомлено вибрав «складність», тоді як більшість в Україні віддають перевагу «швидкості». Для стартів швидкісників потрібна одна стінка. А у нас траси різні, вони постійно змінюються. Україні важко вирішити цю проблему, тим більше під час війни. Тому, щоб якісно тренуватися, часто доводиться виїжджати за кордон. Є у нас ще одна база на 4-й станції Великого Фонтану. Там я намагаюсь готувати для Тимура траси підвищеної складності, європейського рівня.
Після виступу частина учасників спустилася до моря. Там майстер спорту Валерій Бодилєв (багаторічний автор «Вечірньої Одеси», до речі) провів майстер-клас із тренувань на скелях. Адже скеледром — вiдносно нова споруда, і цілі покоління одеських скелелазів шліфували свою майстерність на березі в природних умовах. Після Валерія багато хто спробував повторити його проходження скельного маршруту, але завдання виявилося надто складним. Що ж, є над чим працювати.
Закінчуючи розповідь про свято на одеському скеледромі, неможливо оминути один момент. Про це говорив у своєму привітанні депутат міськради, голова постійної комісії з освіти, спорту та взаємодії із громадськими організаціями Олег Етнарович.
— Спорт — невід’ємна частина нашого життя, — зазначив він. — Спорт — це, насамперед, виховання, відносини між людьми. Ми всі однiєї крові. І сьогодні, відзначаючи знаменну дату, не можу не сказати слова великої подяки людині, яка зробила величезний внесок у розвиток спорту, та альпінізму, скелелазіння зокрема, у нашому місті. Валентин Костянтинович Симоненко — справжній патріот Одеси та спорту. Багато в чому завдяки його титанічним зусиллям у місті живуть та розвиваються альпінізм та скелелазіння. І досягаються справді високі результати. Щиро дякуємо!
Від себе додам: одним із найважливіших результатів діяльності Валентина Симоненка та його вірного соратника, підкорювача Евересту, заслуженого майстра спорту Мстислава Горбенка, на мій погляд, можна сміливо називати і спортивне свято на скеледромі, яке подарувало його учасникам — як ветеранам, так і зовсім юним — море позитивних емоцій.
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Вперед та вгору! Альпіністському клубу «Одеса» виповнилося 50 років
