Зрозуміло, як для вчителів, але й широкого кола.Проте до Одеського центру професійного розвитку педагогічних працівників на презентацію книги «Історія Куяльницького курорту» автор Дмитро Жданов запросив шкільних вчителів.І сам — учитель, який викладає географію в ліцеї № 82, Дмитро справедливо вважає, що зібрані під однією обкладинкою відомості про Куяльницький лиман, історію курорту можна і потрібно використати викладачам історії, біології, географії.
Більше того, радить уроки проводити на лимані, «щоб не пояснювати, наприклад, восьмикласникам, що таке ландшафт на пальцях, а показати їм його в натурі». І додає — заразом і антропогенний вплив на лиман школярі побачать. Автор книги на презентації гаряче агітував колег проводити, на його приклад, комплексні екскурсії з учнями, за результатами яких згодом створюються талановиті дослідницькі роботи, які незмінно займають призові місця на творчих конкурсах.
Дмитро Жданов – краєзнавець, керівник пошуково-краєзнавчої групи Odessa Incognita.Його педагогічний шлях все частіше перетинається з письменницьким. З-під пера Дмитра вже вийшли книги «Колодезна ера в історії Одеси», «Трамвайні історії Одеси», «Історія Куяльницького курорту», що нині представляється, і незабаром очікувана «Водопостачання міста Одеси». Про книгу, презентацію якої охоче відвідали вчителі, Дмитро Жданов зокрема сказав, що створювалася вона багато років.
— Вперше я потрапив на Куяльницький лиман, ще будучи школярем, 1999 року. Після цього лиман став для мене своєрідним магнітом.
Куяльницький естуарій (саме така термінологія використовується у доповідях на міжнародному рівні) буквально опоетизовано автором у передмові до книги:
«Куяльник цікавий у будь-яку пору року. Влітку сюди добре приїжджати купатися та засмагати. А також спостерігати за багатим рослинним та тваринним світом лиману.Наприкінці серпня — на початку вересня у посушливі роки можна спостерігати забарвлення лиману в рожевий колір, а по берегах — білий килим із самосадкової солі. Осінь — чудова пора року для вивчення архітектури околиць грязелікарні та сіл по берегах лиману. Також ця пора року чудово підходить для багатокілометрових походів берегами лиману. Ніколи ще я не повертався з походу без «дарів» Куяльника: зубів і фрагментів кісток копалин тварин, старовинної монети, кремнієвої зброї праці, якій кілька тисяч років…фотографії лиманних ландшафтів. Навесні можна вирушати на фотополювання за первоцвітами. А ще, коли степ навколо Куяльника цвіте різнотрав'ям, так приємно вдихати це цілюще повітря, насичене ароматами різних кольорів».
Назва глав нової книги говорять самі за себе: «Доісторичні часи на Куяльнику», «Лікувальні властивості», «Епоха Андріївського», «Солепромисли», «Куяльник.Відродження», «Дачне селище»… Здається, що нового можна повідомити про лиман, неодноразово описаний дослідниками. Але з глави «З'єднання лиману з морем» дізнаємося, що таке відносно нещодавня пропозиція для порятунку водоймища від висихання зовсім не перша за всю історію і навіть не друга. Автор, використавши довгий список документів на тему, повідомляє, що переговори про поєднання лиману з морем почалися ще наприкінці XIX століття (у 1896 році лиман сильно обмілів), але й тоді обговорення проблеми затяглося на роки.А взятися за її рішення погодився Йосип Тимченко, так, той самий винахідник.Комісії, проекти, експерименти — лише 1907 року морська вода все ж таки поповнила лиман. Тричі його доводилося рятувати вливання морської води.
Переказувати не будемо. А читатимемо книгу і погодимося з автором:
«Від доктора Андріївського та багатьох інших великих діячів Одеси нам дісталася унікальна, але дуже тендітна культурна спадщина.Тому ми маємо дбайливо зберігати його для майбутніх поколінь».
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Куяльник. Книга вчителя для вчителів
