До таких висновків дійшли вчені Потсдамського інституту досліджень впливу на клімат (PIK) спільно з Віденським університетом BOKU. Їхнє дослідження, опубліковане в журналі One Earth, вперше запропонувало детальну карту планетарної межі, відомої як «функціональна цілісність біосфери». Вона показує, як використання людиною біомаси змінювало стабільність екосистем із 1600 року до сьогодення.
Функціональна цілісність біосфери визначає здатність рослинного світу через фотосинтез підтримувати кругообіг вуглецю, води та азоту. Це ключовий механізм, що забезпечує стабільність земних екосистем навіть за умов інтенсивного антропогенного впливу. Втрата цієї здатності означає деградацію природних процесів, які підтримують життя на планеті.
За словами провідного автора дослідження Фабіана Штенцеля, цивілізація дедалі більше залежить від біосфери — від виробництва продовольства й сировини до майбутніх стратегій зі зниження викидів вуглецю. «Нам необхідно точно оцінити навантаження, яке ми вже створюємо на біосферу, щоб виявити точки перевищення», — наголошує вчений.
Результати моделювання показують, що серйозні зміни в біосфері розпочалися ще у XVII столітті, особливо в середніх широтах. До 1900 року 37% суші вже вийшли за межі локально визначених «безпечних зон», а 14% територій опинилися у «зоні високого ризику». Сьогодні ці показники сягають 60% і 38% відповідно. Найбільше постраждали Європа, Азія та Північна Америка, де масштабна сільськогосподарська ді-яльність змінила ґрунтово-рослинний покрив.
«Ця карта перевищення функціональної цілісності біосфери є науковим проривом і водночас сигналом для політиків», — зазначає директор PIK Йохан Рокстрьом. Він підкреслює, що уряди повинні поєднати захист біосфери з рішучою боротьбою проти зміни клімату, адже ці процеси нерозривно пов’язані.
За межами «безпечної зони»
