Хто має довести, що ти п’яним сів за кермо: поліція, суд? чи твоя совість?

Спершу статистика. В останній передвоєнний 2021 рік в Україні зафіксували понад 5 тисяч дорожньо-транспортних пригод, що трапилися з вини водіїв, які перебували у стані сп’яніння. У цих аваріях загинуло 113 людей і більше тисячі постраждалих отримали травми різного ступеня тяжкості. Примітно, що війна не дуже зупинила пияків за кермом. І навіть загроза конфіскації автомобіля не дуже налякала. Тільки за перші 42 дні війни, з 24 лютого по 4 квітня, у нетверезих водіїв вилучили для потреб армії та територіальної оборони 5719 автівок, повідомив Департамент патрульної поліції України.

Але що з цього приводу говорить закон? У цій категорії справ базовою, якщо можна так казати, є стаття 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під дією лікарських препаратів, які знижують уважність та швидкість реакції. Також ця стаття передбачає відповідальність за відмову у проходженні огляду щодо перебування водія у стані сп’яніння.

Цікаво, що 17 березня 2021 року набрав чинності Закон №1231-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», яким, зокрема, передбачається штраф у 17 тисяч гривень та позбавлення прав водія на рік, якщо вперше застукали п’яним за кермом, вдруге зловили — 34 тисячі гривень та позбавлення прав на три роки, а якщо двічі протягом року зафіксували водіння у нетверезому вигляді — 51 тисяча гривень штрафу, автівку конфіскують, прав позбавлять на 10 років і посадять за ґрати на 15 діб.

Загалом усе розписано. Залишилася справа, як то кажуть, за «малим» — за справедливим рішенням суду. І отут, як з’ясовується, є проблема. І полягає вона в тому, що в законодавстві зберігається достатня кількість дірок і нестиковок, що дуже ускладнює роботу правоохоронних органів та судової системи, які мають об’єктивно та неупереджено розібратися у кожному такому випадку.

Саме для посилення взаємодії, обміну досвідом та попередження помилок Одеський державний університет внутрішніх справ (ОДУВС) організував засідання «круглого столу» на тему «Адміністративна відповідальність за правопорушення на транспорті», куди організатори — кафедра адміністративного права та процесу та кафедра трудового, земельного та господарського права — запросили представників судових та правоохоронних органів, а також адвокатури та науковців у галузі права. Цікаво, що ОДУВС вже другий рік поспіль проводить подібні заходи, що дозволяє сформулювати пропозиції щодо вдосконалення тієї чи іншої норми права, які потім можна буде врахувати під час коригування законодавства.

Ректор ОДУВС Дмитро Швець, відкриваючи засідання «круглого столу» та звертаючись до його учасників, зазначив, що головною метою обговорення різних правових колізій, які виникають під час застосування статті 130 КУпАП, є ухвалення справедливого рішення. Адже найчастіше випадки водіння у нетверезому стані мають суспільний резонанс. Тому правоохоронна система та органи судової влади мають чітко сказати в кожному такому інциденті: так, людина виявилася п’яною за кермом. Або ні, водій чистий перед законом.

Заступник голови Одеського апеляційного суду Андрій Дришлюк навів цікаву статистику, яка спростовує обивательську точку зору про те, що переважно пияки уникають покарання. Ні, це не так. За минулий рік до Одеського апеляційного суду надійшло 747 справ, у яких перша судова інстанція ухвалила те чи інше рішення в рамках статті 130. Виявилося, що у більш ніж половині справ (419) рішення першої інстанції залишилося чинним. І лише у 113 було скасовано.

Причини скасування судових рішень — найрізноманітніші. Але глобально можна виділити дві проблеми, які назвав Андрій Дрішлюк. Перша — Кодекс про адміністративні правопорушення морально застарів. Він набрав чинності в 1985 році, тобто майже сорок років тому. Чи треба ще щось говорити? Друге — недосконалість процедур, які необхідно проводити у рамках статті 130 Кодексу. І ця недосконалість, безумовно, відбивається на якості матеріалів, які оформляє поліція. А досвідченому адвокату достатньо хоч якогось факту недотримання процедури, щоб розвалити справу в суді.

Тому, як зазначив заступник голови Одеського апеляційного суду А. Дрішлюк, бажано, щоб нові законодавчі новели, запропоновані до ухвалення Верховною Радою, спочатку оцінювали фахівці права та правозастосовники, а потім вже їх виносили на обговорення парламентарів.

Інакше продовжиться практика, коли у кожного буде своя правда. Судді висловлюють претензії щодо якості матеріалів, що надходять із поліції («суд дає оцінку того, що ви даєте», — пролунала репліка на «круглому столі»). Поліцейські не згодні із зайвим, на їх погляд, буквоїдством судів щодо оформлення та подання тих чи інших документів. А адвокати незадоволені практикою, коли суд відправляє адміністративну справу за статтею 130 КУпАП у поліцію на доопрацювання, даючи таким чином шанс все ж таки притягнути їх підзахисного до відповідальності. Ну а неможливість подати касаційну скаргу на рішення апеляційної інстанції не дає змоги Верховному суду узагальнити практику розгляду цієї категорії адміністративних справ.

У цьому сенсі «круглий стіл», організований Одеським державним університетом внутрішніх справ, виконав дуже непросте, але важливе завдання щодо вивсвітлення проблемних питань у взаємодії поліції та судових органів. Учасники засідання розглянули типові помилки при оформленні матеріалів, обговорили особливості оскарження ухвал про притягнення до адміністративної відповідальності в порядку адміністративного судочинства.

За підсумками дискусії було надано пропозиції. Назву деякі. Так, пропонується звернутися до органів місцевої влади для того, щоб розширити перелік спеціальних медичних установ, які матимуть необхідне обладнання та матеріали для дослідження біологічних зразків, що відбираються під час проведення огляду з підозрою на алкогольне чи наркотичне сп’яніння. Адже саме обмеженість можливостей органів охорони здоров’я щодо аналізу та виявлення в осіб стану сп’яніння робить оформлення матеріалів у терміни, передбачені КУпАП, дуже проблематичним. Друге: і судді, і поліцейські просять дати детальніший опис ознак, які можуть свідчити про перебування особи у стані алкогольного та, особливо, наркотичного сп’яніння. Ці ознаки зазначаються у пункті 3 спільної Інструкції МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 р., тепер їх треба деталізувати. Також пропонується збільшити термін зберігання записів із відеокамер поліцейського до 6 місяців. Зрештою, учасники «круглого столу» вважають за доцільне розглянути можливість залучення до участі в судовому процесі представників прокуратури чи управління патрульної поліції, які представлятимуть сторону звинувачення. Ну, і з огляду на резонанс адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтею 130 КУпАП, та необхідність формування єдиної судової практики, пропонується розробити законодавчий механізм оскарження та перегляду ухвал у таких адміністративних справах у касаційному порядку.

Підсумую. Безумовно, все, що було сказано під час засідання «круглого столу» в ОДУВС, є важливим для встановлення істини в адміністративних справах за статтею 130 КУпАП. Але чи перебуває водій у стані алкогольного сп’яніння, достеменно знає, насамперед, він сам. То, може, кожен, хто сідає за кермо, прийме для себе одне єдине рішення: якщо випив, то я вже нікуди не їду? І тоді стаття 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення стане правовим анахронізмом.

Орест СТАНІСЛАВІВ