Всесвітній фонд природи (WWF) зауважує, що для України ця проблема набуває особливої актуальності. Попри свою світову славу житниці з родючими чорноземами, наша країна стикається з реальною загрозою опустелювання та посиленням посух. Через зміну клімату ми переходимо у зону надвисоких температур і погодних катаклізмів. Ситуація значно погіршується через повномасштабне вторгнення Росії, що спричиняє стрімке збільшення ерозії, забруднення та зневоднення ґрунтів, а також руйнує критичну водну інфраструктуру.
У чому різниця між опустелюванням і посухою?
Опустелювання та посухи є одними з найтривожніших глобальних процесів деградації навколишнього середовища, що загрожують сталому розвитку та здатності людства виживати в багатьох регіонах світу. Ці явища призводять до втрати родючих земель, зниження біорізноманіття, зменшення водних ресурсів та погіршення умов життя для мільйонів людей, особливо в сільських районах.
За даними ООН, сьогодні у світі деградовано вже п’яту частину всієї суші — це понад два мільярди гектарів. Із них більше половини — сільськогосподарські землі, які мали б давати нам їжу. Щороку ми втрачаємо понад 12 мільйонів гектарів через опустелювання.
Опустелювання — процес, коли родючі землі поступово деградують і втрачають свою родючість. Це не обов’язково поява справжньої пустелі, але земля справді «вмирає» — втрачає вологу, структуру та живі організми. Серед основних причин опустелювання: вирубування лісів (знеліснення), надмірне розорювання і перевипас худоби, нераціональне зрошення, посухи тощо.
Посуха — це тривалий період, протягом якого спостерігається значна нестача або повна відсутність опадів (дощу, снігу). Це явище супроводжується підвищеними температурами повітря та низькою вологістю. Внаслідок посухи знижуються запаси вологи в ґрунті, що негативно впливає на рослинність, сільське господарство та доступність води для споживання.
Ці два явища тісно пов’язані, адже посуха є однією з головних причин опустелювання.
Яка ситуація в Україні?
В умовах зміни клімату посухи стають частішими, а опустелювання — загрозою навіть для країн, які раніше з цим не стикалися, зокрема й для України (особливо південних областей).
Підвищення температури. 2024 рік був найтеплішим за всю історію метеорологічних спостережень (тобто з кінця ХІХ століття) — і не тільки для України, а й для всієї планети. Ба більше, швидкість підвищення температури повітря в Україні є значно вищою за глобальні та європейські темпи.
Дані Гідрометцентру свідчать про те, що за останні тридцять років середня температура в нашій країні зросла на 1,2°C. Швидкість зростання температури повітря в окремих регіонах України сягає 0,82°C за останні 10 років, тоді як у сусідніх країнах — 0,47 — 0,59°С, а в північній півкулі та Європі — 0,34 і 0,47°С відповідно.
Опустелювання та деградація орних земель. Україна є однією з найбільш інтенсивно розораних країн не лише Європи, а й світу: орні землі займають 54% її території. У деяких районах Херсонської та Запорізької областей цей показник перевищує 90%.
За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, близько 58% українських земель зазнають деградації, а 20% — забруднення. Серед причин — зміна клімату та воєнні дії.
Зміни в опадах. Спостерігається дефіцит опадів та збільшення тривалості бездощового періоду. Минулий рік додав нових доказів кліматичних змін. Один із найпомітніших — зміщення сезонного розподілу опадів: у літній період їх кількість різко скорочується. До того ж зростає не лише кількість днів із високими температурами, а й тривалість періодів безперервної спеки. Це призводить до активнішого випаровування вологи з поверхні ґрунту та водних об’єктів. Літні дощі, якщо й випадають, перетворюються на короткочасні зливи. Але така волога не встигає вбиратися у пересохлу землю: вода швидко стікає з поверхні, не поповнюючи запаси ґрунтових і підземних вод.
Усе це спричиняє глибоку посушливість, обміління річок і зниження рівня вологи у ґрунті. І ми вже бачимо наслідки цього в багатьох регіонах України.
Найвразливіші регіони. Проблема опустелювання проявляється переважно в областях степової зони. Південь України включено до регіонів з дуже високим рівнем вразливості до опустелювання. Одеська, Херсонська, Запорізька, Миколаївська області — ці регіони найбільше постраждали від посух, що знищили десятки тисяч гектарів посівів. Тенденції до збільшення тривалості та інтенсивності посух спостерігаються також у центральних та північних регіонах України, де раніше такі явища не були проблемою.
Зниження доступності води. Очікується зниження доступності води по всій країні, що посилить проблеми з водопостачанням та сільським господарством.
При цьому Україна має один із найнижчих серед європейських країн показників забезпеченості власними водними ресурсами — лише одна тисяча кубометрів місцевого стоку на одного жителя, тоді як, наприклад, у Канаді цей показник становить 94,3 тис. куб. м, США — 7,4 тис. куб. м, Німеччині — 1,9 тис. куб. м. Забезпеченість місцевими водними ресурсами по окремих областях країни відрізняється майже у 60 разів: від 0,14 куб. м/рік у Херсонській області до 7,92 куб. м/рік — у Закарпатській.
«Основною рушійною силою цих процесів є глобальне потепління (тривале підвищення середньої температури Землі), що, в основному, зумовлено антропогенними викидами парникових газів. Спалювання викопного палива (вугілля, нафти, газу) призводить до викидів парникових газів (вуглекислого газу, метану тощо) в атмосферу. Ці гази створюють «ковдру» навколо Землі, затримуючи тепло і спричиняючи підвищення глобальної середньої температури. Україна, як і інші регіони світу, відчуває на собі наслідки цього процесу. Як результат, збільшення атмосферного випаровування через підвищення температури призводить до посилення посух в усьому світі», — пояснює керівниця напряму «Вода» WWF-Україна, кандидатка географічних наук Оксана Коноваленко.
План управління посухами
WWF-Україна наголошує на важливості розробки ефективних заходів для зменшення негативного впливу посух на річкові екосистеми.
На основі аналізу європейського досвіду та практичних рекомендацій фонд сформував власне бачення Плану управління посухами (ПУП) — стратегічного документа, що має на меті запобігати або мінімізувати наслідки посух для водних ресурсів, довкілля, економіки та населення.
У межах цієї ініціативи WWF-Україна окреслив ключові заходи пом’якшення негативного впливу посух:
- системи раннього виявлення, як-от моніторинг посух, допомагають аграріям і державним органам вчасно помічати загрозу та швидше реагувати на неї. Завдяки цьому можна краще підготуватися до посушливих сезонів і зменшити втрати;
- серед заходів, що можуть значною мірою знизити негативний вплив посух — зелена інфраструктура. Зокрема, заходи з відновлення заплав і водно-болотних угідь, які здатні накопичувати воду в періоди інтенсивних опадів;
- іншим альтернативним рішенням є повторне використання води для зрошення або промислових потреб;
- збирання та використання «сірої» води. Поширення практики збору «сірої» води (вживаної в будинках у ванних кімнатах, крім туалетної) для подальшого використання в господарських цілях (для туалету, поливу).
Наразі WWF-Україна розробив два проєкти ПУП: для суббасейну Тиси та для суббасейнів річок Прут і Сірет. Утім, ці документи не є остаточними планами, оскільки законодавчо наразі навіть не передбачено їх розробку. Але вони слугують фундаментом для створення повноцінного документа з управління посухами.
Тетяна ТУРЛІК’ЯН,
спеціалістка з комунікацій напряму «Вода» WWF-Україна.
Чому посухи стають «нормою» і як адаптуватися до змін?
