«Упродовж одного дня Путін отримав три нокаути. Перший — рішення ВАДА, другий — рішення Ген-асамблеї ООН щодо Криму, третій — він ні з чим повернеться з нормандської зустрічі» (Володимир Огризко, колишній глава МЗС України, «Ві-Ві-Сі»).
РАУНД ПЕРШИЙ
Все сталося так, як сказав в інтерв’ю «Бі-Бі-Сі» Володимир Станіславович. Досвідчений дипломат, він не додав, що перші удари по господарю Кремля на міжнародному рингу завдавав не Володимир Зеленський, а зовсім інші люди. Причому найболючіший удар по путінському режиму взагалі з Україною не пов’язаний.
Чекісти, яким дано карт-бланш на неправду і насильство всередині Росії і за її межами, від безкарності взагалі втратили голову і більше не приховують слідів своїх злочинів. Вони хизуються ними. Світ наповнений вбивцями, прямо або побічно пов’язаними з Луб’янкою та ГРУ РФ. Одне з цих вбивств (страта Зелімхана Хангошвілі 23 серпня в Берліні) на саміті «норманської четвірки» виправдовував Путін особисто.
Президент Росії, однак, не в силах був виправдати масштабний злочин, який протягом багатьох років чиновники-чекісти чинили проти світового спорту. Підмінюючи «брудні» проби на застосування допінгу російськими спортсменами, вони фактично вбивали олімпійський рух, ставили під сумнів чесність досягнень спортсменів на всіх міжнародних змаганнях.
Підміни відбувалися в рамках діяльності російського антидопінгового агентства «РУСАДА», покликаного протидіяти застосуванню допінгу в спорті. Махінації з підміною проб, зрештою, виплили назовні, Росію відсторонили від участі в зимових Олі-мпійських іграх, частина росі-йських спортсменів позбулися медалей, і ВАДА (Всесвітнє антидопінгове агентство) дало росіянам два роки для відновлення довіри до «РУСАДУ» на міжнародній арені.
Довіру відновили оригінально. У 2019 році при передачі даних у ВАДА російські функціонери знову організували масову підміну «брудних» проб «з метою захистити зіркових спортсменів», посіли чільні місця у ієрархії путінської влади. І терпець міжнародних спортивних організацій урвався. Росію відправили в глибокий нокаут. Під російським прапором спортсмени не зможуть брати участь у літній Олімпіаді 2020-го і, ймовірно, будуть відсторонені від участі у великих міжнародних змаганнях протягом чотирьох років.
РАУНД ДРУГИЙ
Не менш чутливим ударом по престижу Росії стала резолюція Генеральної Асамблеї ООН «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (Україна), а також частин Чорного та Азовського морів» від 9 грудня цього року. За неї проголосували 63 країни. 66 країн утрималися, російська делегація і делегації 18 сателітів та прихильників РФ (у тому числі Білорусь, Куба, КНДР, Сербія, КНДР, Венесуела, Сирія, Вірменія, Киргизстан) проголосували проти.
У грудні минулого року Генеральна Асамблея ООН ухвалила схожу резолюцію, але в нинішній більше конкретики і юридичних оцінок незаконної діяльності влади Російської Федерації на анексованому півострові і прилеглих територіях. У документі спеціально згадується незаконно захоплені оборонні підприємства України та її ядерні об’єкти. Резолюція спе-ціально нагадує і розшифровує заборону на призов в армію осіб з окупованих територій, використовуючи систему освіти, адміністративний тиск і пропаганду.
Як наголошується у документі, мілітаризація і нарощування російських збройних сил на Кримському півострові дестабілізують економічну і соці-альну обстановку в районах України, прилеглих до анексованого Криму. Вони завдають шкоди діяльності портів України в Чорному та Азовському морях. Окремо йдеться про перешкоди судноводінню, які навмисно створюються навчаннями Чорноморського флоту Росі-йської Федерації в Чорному та Азовському морях і в Керченській протоці (через незаконно споруджений міст).
Як відомо, резолюції Генеральної Асамблеї ООН мають рекомендаційний характер і самі по собі не є інструментом примусу до дій. Але їх можна і потрібно використовувати як вагомі аргументи в міжнародних судах. Практично неспростовні. Завдяки конкретиці та деталізації резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня дала нашій країні потужну юридичну зброю. Україні залишається правильно її застосувати. Не дати противнику після удару піднятися до рахунку «десять».
РАУНД ТРЕТІЙ
Як уже мовилося, третій нокаут Путіна пов’язаний з тим, що він нічого не досяг у Парижі. Зеленський теж нічого не досяг, тож формально рахунок матчу 0:0. Але в даному випадку нульова нічия на користь нашого Президента, завданням якого було просто вистояти і не піддатися спільному тиску трьох партнерів. А президент Росії прилетів до Парижа з метою реалізувати перевагу. У разі удачі — завербувати україн-ського колегу під час особистої зустрічі. У разі невдачі — публічно йому пригрозити і принизити.
Судячи з реакції господаря Кремля, завербувати недосвідченого коміка досвідченому чекістові не вдалося. Хоча для цього була виконана велика попередня робота. І важко сказати, наприклад, на кого останнім часом працювали пани Богдан, Пристайко, Єрмак і їм подібні, підписуючи й обговорюючи з противниками пусті комюніке або неіснуючу «формулу Штайнмаєра». Перед візитом до Парижа Володимир Зеленський свою команду чітко вилаштував і, з огляду на результати, цей стрій зберігся до кінця зустрічі.
Путіну не дали можливості навіть наблизитися до «червоних ліній», не те що б їх пере-тнути. Завдання Росії втягнути Україну в прямі переговори з терористами як було, так і залишилося нереальним. Більше того, під час обговорення теми Тристоронньої контактної групи в Мінську Зеленський запропонував доповнити її представниками біженців із захоплених територій, які проживають в Україні.
Невирішеним залишилося і питання про взяття українськими прикордонниками під контроль ділянки державного кордону, через який з «братньої країни» в ОРДЛО йде потік озброєння і «добровольців». Але на його вирішення ніхто й не розраховував. Команда Путіна сподівалася на «компроміс» щодо розведення військ по всій лінії зіткнення і на поступки України у питанні нового закону про особливий статус ОРДЛО. Ці сподівання не справдилися. Президент Росії повернувся до Москви з головним болем і з порожніми руками.
Але це не наш клопіт. Чи не так?
Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.
ТРИ НОКАУТИ