Як відомо, розквіт волонтерського руху в Україні припав на час Революції Гідності й початок війни на Донбасі. Рух об’єднав суспільство, створив дієву структуру громадських організацій, груп людей, готових узяти на себе вирішення найнагальніших і найболючіших проблем держави.
У волонтерів – свої погляди на життя. Це, в першу чергу, особиста безпосередня участь у вирішенні певної суспільно важливої проблеми. Їхня діяльність – безкорислива: вони не отримують ні зарплати, ні жодної іншої матеріальної вигоди, все роблять безкоштовно. Єдина для них нагорода – усвідомлення того, що завдяки їхнім старанням досягнуто позитивного результату.
Основним напрямом діяльності цих людей, починаючи із 2014-го, стала допомога українській армії та пораненим. Цим займалися 70% волонтерів. Ось перелік речей, яких гостро потребували наші воїни на передовій у перші роки протистояння агресорові (цей перелік розміщений на одному з волонтерських сайтів): «Бронежилети, каски, камуфляж, білизна, медикаменти, вітаміни, біноклі, тепловізори, берці, кросівки, футболки, шкарпетки…». І все це добровільні помічники армії діставали за місцем свого проживання й везли на лінію фронту.
Ось цитата з інтерв’ю, яке дав журналістам захисник Донецького аеропорту Дмитро: «Наша група трималася в аеропорту на одних волонтерах. Вони привозили їжу, предмети гігієни, одяг і взуття, тепловізори, приціли та інше спорядження. Все це нам передавали від простих українців. Держава, крім автоматів і патронів, нічого не давала. Були ще бронежилети, але дуже погані, волонтери привезли нам нормальні – 4-го класу захисту. Ми знали, що про нас пам’ятають, і завжди відчували підтримку нашого народу».
Отже, не буде перебільшенням сказати, що завдяки в тому числі й волонтерам Україна зупинила натиск найманців від просування вглиб країни та відновила боєздатну армію з високим моральним духом.
Ці патріотично налаштовані люди проживають і проводять свою волонтерську діяльність практично в кожному населеному пункті Лиманщини. Вони допомагають тим, кому нині найважче, а це, безперечно, наші захисники, які боронять Батьківщину на її східних рубежах від ворога. Про одного з керівників волонтерської групи району і піде подальша розповідь.
Чимало мешканців Доброслава добре знайомі з місцевим підприємцем, депутатом селищної ради, головою районної організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Анатолієм Вікторовичем Голубовичем. На перший погляд, він нічим особливим не відрізняється від земляків. Однак у його характері є важлива риса, притаманна не кожному: вже не перший рік прагне робити все від нього залежне, щоб захистити суверенітет і територіальну цілісність України від ворожих посягань Російської Федерації. Ще в серпні 2014-го Анатолій Вікторович разом з громадською активісткою, членом ВО «Свобода» Валентиною Никодимівною Кузьмич створили в райцентрі волонтерську групу, яка організувала (і робить це до тепер) добровільний збір продуктів харчування, одягу, взуття, предметів гігієни, інших необхідних речей та відправку їх у зону бойових дій, безпосередньо до місця розташування бійців нашої 28-ї Окремої механізованої бригади, а також інших військових частин. Тут доречно згадати одеського волонтера Віктора Погодіна, який власним автобусом багато разів доставляв на передову зібрану в нашому селищі провізію.
Доброславські волонтери постійно враховували нагальні потреби бійців. Так, із 2015 року почали виготовляти за власними кресленнями так звані «буржуйки». Їх виробництво організував у райцентрі депутат селищної ради, волонтер Віктор Миколайович Моргун. І не тільки організував, а й сам активно долучився до виготовлення цих нагрівальних агрегатів. Відтак у розташування наших воїнів уже відправили 16 «буржуйок», якими ті дуже задоволені.
Керівник волонтерської групи Анатолій Вікторович Голубович розповідає, що вони не змогли б повнокровно провадити свою діяльність без фінансової та матеріальної допомоги місцевих підприємців. Особливу подяку за це він адресує Русланові Віталійовичу Громлюку, Вікторові Георгійовичу Калюжному, члену ВО «Свобода» Дмитру Дмитровичу Мартинюку, братам Іванові та Романові Волощукам, сімейному лікареві Тетяні Романівні Райніс, пенсіонерці Тетяні Олександрівні Саражин, та багатьом іншим небайдужим жителям селища.
Доброславські волонтери допомагають не лише тим, хто безпосередньо зі зброєю в руках захищає нас на передовій, а й скаліченим воїнам-землякам, котрі повернулися додому із зони бойових дій і зіткнулися з проблемами. Так, Сергій Дудник і Віктор Покасюк, через бюрократичну тяганину довгий час не могли отримати належну їм грошову компенсацію та оформити документи на інвалідність. Задля утвердження справедливості добровільним помічникам довелося звертатися і до командування 28-ої Окремої механізованої частини, і до військової прокуратури, і до інших відпові-дних установ.
За активну доброчинну діяльність Анатолій Вікторович Голубович нагороджений знаком «Волонтер України», почесними грамотами районної державної адміністрації, районної ради та командування 28-ї Окремої механізованої бригади.
Міжнародний день волонтера, який відзначався 5 грудня, і День Збройних сил України (6 грудня), як бачимо, стоять у календарі поруч. Нема сумніву, що і волонтерам, і військовим ці свята особливо близькі й дорогі. Обидва. І тим, і іншим. Бо й одні, й другі – справжні лицарі української землі.
Іван РАФАЛЬСЬКИЙ.
Лиманський район.
ГОВОРИМО «ВОЛОНТЕР» — РОЗУМІЄМО «ПАТРІОТ»