Одеса, як більшість жінок, приховує свій вік. У той час коли офіційна влада, згідно з приписом російської імперської історіографії, має намір відзначати 226-у річницю заснування міста, історики поглибили наші знання про справжній вік манірної красуні. 19 травня 2020-го року, відповідно до актуалізованих історичних даних, сповнилося вже 605 років першої писемної згадки порту Кочубіїв (Kaczubyeiow) — поселення, що передувало Хаджибею-Одесі.
2015-го громадськість Одеси вперше в своїй історії офіційно відзначила 600-ліття першої писемної згадки порту Кочубіїв, що функціонував у русько-литовську добу як попередник Хаджибея-Одеси (згідно з відомостями в польських хроніках Яна Длугоша від 1415 року). Українські науковці поглибили історію перлини біля моря на чотири століття. Принагідно зазначимо, що у 2020-у сповнилося також 225 років перейменування Хаджибея на Одесу (нагадаємо, що нині офіційною датою заснування Одеси вважається 2 вересня 1794-го — закладання нової гавані у Хаджибеї).
За загальноприйнятими науковими нормами визначення дати заснування поселення, історики та краєзнавці Одеси ініціювали перегляд дати офі-ційного заснування міста. На цій підставі у 2015-у з ініціативи ГО «Одесі — 600+» була виготовлена пам’ятна медаль (скульптор — заслужений художник України Олександр Коваль, автор ідеї — Володимир Кудлач). Натепер, завдяки спонсорській підтримці, виготовлено шість примірників медалі, які будуть передані різним установам: Національному історичному музею України, Музею культури і книги Покуття у Снятині, Одеському історико-краєзнавчому музею. За посередництва закордонних дипломатичних представництв в Одесі, медалі будуть передані у Національний музей Литви, музей Палацу Топкапи (Стамбул) та Історичний музей Кракова.
Ця ювілейна медаль цінна як своїми художніми якостями, так і науковим та культурно-історичним значенням. Вона — раритет для колекціонерів.
Настільна медаль має діаметр 132 мм і вагу близько 460 г. На аверсі, що композиційно поді-лений на дві частини по вертикалі, у правій — барельєфне зображення польського короля Владислава II Ягайла зі схиленим скіпетром як знаком королівської милості. На голові короля — корона. Обличчя розвернуте на 3/4 вліво. У лівій частині великим стилізованим шрифтом гравірована дата «600», під якою — зображення «срібного ламаного пояса» — абданка (W) — герба польсько-литовської шляхти (Бучацькі, Язловецькі) та окремих козацьких старшинських родів (Хмельницькі, Виговські). Нижче абданка — дати «1415—2015». Під зображенням короля по колу надпис українською мовою: «Владислав II Ягайло».
На реверсі: на тлі моря, яке займає нижню половину медалі і горизонт якого ділить її на дві рівні частини, на першому плані зліва — зображення галереї з характерним трикутним парусом, що використовувалися торговцями у XV ст. У правій частині на другому плані з дотриманням перспективи — на крутій скелі зображення Хаджибейської фортеці, відомої нам за планами і гравюрами XIX ст. Фортеця для художньої виразності розвернута до моря. Поблизу твердині дрібніше зображення ще однієї галери та чайки. Вгорі — надпис на стрічці «Кочубіїв», внизу — «Одеса». Таким чином підкреслена наступність перших поселень Кочубієва-Хаджибея і неперервність проживання в історичній частині нинішньої Одеси.
Медаль не є буквально документом, який претендує на наукову вичерпність, а лише художньою інтерпретацією, збірним образом, що відтворює подію.
Нагадаємо, згідно з хроніками Яна Длугоша, у період 19—21 травня 1415 року в прикордонному місті Снятині король Ягайло приймав послів від Константинопольського патріарха та імператора, а також молдовського володаря Олександра Доброго. Основні питання, що обговорювалися, — прийняття унії католицької і православної церков та допомога зерном Константинополю, який тоді потерпав від періодичної облоги турків-османів. Порт Кочубіїв, пізніше відомий як турецький Хаджибей, у згаданий період перебував у володіннях русько-литовського князя, двоюрідного брата Ягайла Вітовта. Зображення Ягайла вмотивоване тим, що саме цей польський король приймав рішення про відправлення гуманітарної допомоги Константинополю через порт Кочубїв.
Розміщення на медалі абданка пояснюється приналежністю цього герба польсько-шляхетському роду Язловецьких, яким у XV — першій половині XVI ст. належав порт Кочубіїв (Kaczubyeiov). Зображення ж Хаджибейської фортеці вмотивоване тим, що, на думку знавців фортифікаційної справи часів Середньовіччя (А. Красножон) та одеських істориків (О. Болдирев, Т. Гончарук), турецька фортеця — це поновлений замок часів литовської доби.
Влад ВИШНЯК.
ВІД КОЧУБІЇВА ДО ОДЕСИ