Сколько свежести в шахматном поле!
Ты вглядись в эти яркие блёстки.
Тут стараются пешки, как пчёлы.
Это почерк ЗИНАРЯ броский.

Цю влучну поетичну замальовку міжнародний арбітр з шахової композиції Михайло Гершинський з Дебальцевого присвятив талановитому майстрові пішакових етюдів із с. Гвоздавка Перша Михайлові Опанасовичу Зінарю, якому завтра сповнюється 70 років.

Наш земляк — всесвітньовідомий шаховий композитор і теоретик ендшпілю. Серед гросмейстерів, шахових теоретиків та спортсменів-шахістів він відомий передусім своїми пішаковими етюдами. За 46 років створив й опублікував понад 600 шахових композицій, з яких кілька десятків зайняли високі місця на радян-ських, українських та міжнародних конкурсах. Зо дві сотні етюдів зараз ще відшліфовує.

Михайло Опанасович надрукував також більше сотні статей з питань шахової композиції у періодичних виданнях. Нині регулярно публікується у журналі «Проблеміст України», а також бере участь у різноманітних турнірах зі складання шахових композицій. За вагомі спортивні здобутки у 1987 році удостоєний звання «Майстер спорту СРСР».

Народився Король пішакових етюдів 22 листопада (за паспортом — 9 травня) 1951 року у дружній і працелюбній родині колгоспного механізатора Опанаса Івановича і вчительки Антоніни Іванівни. Здібний учень сільської школи, Михайло з дитинства мріяв стати військовим льотчиком, тож точні науки знав на зубок і школу закінчив зі срібною медаллю.

За станом здоров’я в пілоти не потрапив, але частково зумів реалізувати свою мрію про небо, закінчивши Єгорівське льотно-технічне училище цивільної авіації (Московська область). Звідти новоспеченого техніка-механіка з експлуатації літаків і двигунів скерували працювати в аеропорт Сімферополя.

ПАЛКИЙ ПРИХИЛЬНИК КАЇСИ

У дитинстві та юності Михайло Зінар за шахівницю сідав не часто. Та якось, зайшовши у сімферопольському Парку культури і відпочинку імені Ю. Гагаріна до шахової альтанки, прикипів до цієї інтелектуальної гри всім своїм єством. Не минуло й пів року, як механік Зінар став першорозрядником, невдовзі — кандидатом у майстри спорту. Пам’ятного 1974-го він навіть полишив високооплачувану і престижну роботу в аеропорту та влаштувався у місцеву дитячо-юнацьку спортивну школу.

Юнак, обласканий Каїсою, днює і ночує за шахівницею. Результатом його копіткої творчої роботи став етюдний дебют. За підсумками XVI особистого чемпіонату СРСР з шахової композиції (1987) нашому землякові присвоїли звання майстра спорту СРСР.

Наприкінці 1970-х шахові етюди та аналізи Зінаря друкуються в журналі «Шахи в СРСР», газеті «Кримська правда» та інших виданнях. А на початку 1980-х шаховий композитор очолив новостворений шаховий клуб у Феодосії. Вагомого творчого успіху Михайло Опанасович досяг у 1982 році на шаховому конкурсі, присвяченому 1500-літтю Києва: його неперевершені етюди були визнані найкращими.

Досконало вивчивши праці теоретиків шахів Юрія Авербаха та Іллі Майзеліса, Михайло Зінар відшукав суттєві доповнення в розділі пішакових закінчень. Тож у 1983-у його аналіз полів відпо-відності в пішакових закінченнях був включений до нового видання фундаментальної монографії Юрія Авербаха з таким коментарем автора: «Десята глава, присвячена системам полів відповідності, написана шаховим композитором М.О. Зінарем — великим фахівцем в питання пішакового ендшпілю (інакше ця глава виглядала б застарілою)».

Трохи пізніше Михайлу Опанасовичу вдалося уточнити деякі позиції з книжки Пилипа Бондаренка «Етюд у пішаковому закінченні». А в 1990-у він видав свою «Гармонію шахового етюду». Хоча її авторами й названі М.Зінар та В. Арчаков, насправді автор один — визнаний знавець пішакового етюду Михайло Зінар. Роль Володимира Арчакова, в основному, полягала в «пробитті» видання книжки. Це в наш час видати книжку не є великою проблемою — були б комп’ютер і трохи грошей, У радянські ж часи треба було, щоб твій рукопис включили в план видавництва, а це — ой як непросто…

З розпадом Союзу через фінансову скруту Михайло Опанасович разом з дружиною Ніною Іванівною і малолітньою донькою Наталею перебираються з Феодосії у Гвоздавку Першу. Родина Зінарів оселяється у хатині, що ташується на околиці села, на мальовничому березі річки Кодими. Чоловік заводить живність, влаштовується у місцеву школу вчителем фізкультури і праці. Добудовує власну оселю. Одночасно заочно закінчує Балтське педагогічне училище. На превеликий жаль, легенда пішакових закінчень майже закинув створення етюдів.

У своїй книжці «Гармонія пішакового етюду» Михайло Зінар написав: «При такому житті якось незручно перед домочадцями проводити час за шахівницею, стежити за етюдними новинками і конкурсами... Та й поштові витрати на листування стали непідйомними для сільського жителя. У таких умовах створити щось вартісне навряд чи можливо, тиражувати ж етюди-пустушки — якось не з руки... За великим рахунком, кому зараз потрібна наша ілюзорна творчість?».

Через матеріальну скруту Михайло Опанасович змушений був продати свою унікальну бібліотеку Одеському шаховому клубу. А 2000 року серед шанувальників його творчості і колег-етюдників навіть поширилася чутка, що він відійшов у вічність…

ВОСКРЕСІННЯ МАЙСТРА

Минуло кілька літ, і заслужений майстер спорту, гросмейстер України з шахової композиції одесит Сергій Ткаченко випадково дізнався, що Король пішакових етюдів здраствує на своїй малій батьківщині, і фактично повернув його до публічного творчого життя разом з львівським самобутнім етюдистом Сергієм Дідухом. Варто підкреслити, що Дідух своїм швидким злетом у шаховій кар’єрі зобов’язаний книзі М. Зінаря «Гармонія пішакового етюду», завдяки якій пристрастився до складання шахових композицій.

У 2008 році журнал «Проблеміст України» організував конкурс, присвячений «воскресінню» Майстра і поверненню в етюдне співтовариство, який судив сам Михайло Опанасович.

Гвоздавський етюдист знову повернувся до активного дослідження таємниць пішакових закінчень. І згодом завоював бронзову медаль Кубка світу зі складання шахових композицій у розділі етюдів та здобув чимало призових місць на різноманітних турнірах. Творчості талановитого українського етюдиста Сергій Ткаченко присвятив цікаву і змістовну книжку «Таємниці пішакових закінчень Михайла Зінаря».

Про свою тимчасову самоізоляцію Михайло Опанасович написав у 2010 році в журналі «Шахова композиція»: «В принципі, ніякого самітництва не було, я нікуди не йшов, не кидав складати. Просто якось не виходило, думав: ось прийде літо, на канікулах я все складу, всім напишу… Літо приходило і йшло, як один день… Ось прийде зима, роботи буде менше, вже я тоді... І тільки в 2007 році Сергій Ткаченко та Сергій Дідух буквально силоміць змусили мене взятися за етюди».

На честь свого 60-ліття М. Зінар зізнавався, що життя шахового композитора з моменту його самітництва змінилося на краще. Комп’ютер і шахові програми стали невід’ємною частиною творчого процесу.

— Зручностей — море: можливість ввести етюд в базу та архів, вивести в різних видах, а з принтером в парі — це вже друкарня на дому. Можливість перевірити на попередника за базою Хейдена. Можливість випробувати композицію на коректність за допомогою «Фріца». Можливість оперативно отримувати інформацію з інтернетівських сайтів. Можливість вести листування електронною поштою. Та хоча б можливість написати і відправити цю статтю. Ось скільки можливостей я нарахував! Погодьтеся, це якісно новий рівень роботи. Це цікаво! Непомітно пролетіло більше трьох років після мого повернення. Що я встиг за цей час? Опублікував більше 100 нових етюдів. Така велика кількість пояснюється тим, що близько 70 композицій були в статтях, а їх я опублікував аж 10! Кажуть, що не можна двічі увійти в одну й ту ж річку. Згоден, вода стала дещо іншою і, можливо, річка стала мілкішою. Але якщо ти вмієш плавати і не втрачаєш оптимізму в будь-який калюжі, тобі весело і комфортно, — зауважив Михайло Опанасович.

Тож маестро Зінар продовжує складати етюди, публікувати статті. 2015 року був суддею ювілейного конкурсу на честь попереднього «короля пішакового етюду» «М. Григор’єв-120».

Творчості М. Зінара, якого визнано «королем пішакового етюду» сучасності, журнал «Наука и жизнь» присвятив кілька статей, у яких зазначено, що його етюди-малятка містять менше аналітики і більше естетики. Писалося, що найзнаменитішими майстрами пішакового етюду є радянсько-українські шахові композитори Микола Григор’єв і Михайло Зінар. А чимало сучасних теоретиків шахів кажуть, що композиція — це поезія шахів, а їхні найулюбленіші шахові поети — Ткаченко, Афек і Зінар.

Михайло Опанасович продовжує брати активну участь у багатьох міжнародних конкурсах етюдистів. Усі й не назвеш. Окрасою цих турнірів стали призові етюди, зокрема й нашого земляка, в яких автор продемонстрував дуже високий клас складання.

Приємно відзначити, що даром Каїси Михайло Опанасович щедро ділиться зі своїм восьмирічним онуком Андрієм. Сподівається, що до шахів пристраститься й шестилітня онучка Анютка.

Юрій ФЕДОРЧУК.
Любашівський район.

НА ЗНІМКУ: Михайло Зінар за шахами у розквіті сил.
Фото автора і з родинного альбому М.О. Зінаря.