Друга «общепонятная»?

Чи загальмує українізацію законопроєкт президента про застосування англійської мови?

Нинішня дискусія, спричинена законопроєктом №9432 «Про застосування англійської мови в Україні», що його подав до Верховної Ради президент, змусила згадати застереження, яке висловив Юрій Шевельов ще під час свого першого візиту до Києва в серпні 1990 року для участі в Першому міжнародному конгресі україністів. «Дай Боже, — говорив Юрій Шевельов, — щоб люди навчилися англійської мови, але не дай Боже, щоб вона стала другою «общепонятною».

Перспективу заміни російської мови як інструменту денаціоналізації українців на англійську можна вбачати у деяких нормах запропонованого законопроєкту. На гостру критику наразились, зокрема, пропозиції змін у сфері кінопрокату.

Громадські організації й мережеві спільноти, об’єднані на ґрунті захисту повноцінного функціонування державної мови, вбачають у них спробу впровадження в Україні англійської мови у функції другої «общепонятної». Ідеться про запропоновану в законопроєкті ліквідацію українськомовного дубляжу й заміну його демонстрацією англомовних фільмів, що становлять левову частку зарубіжної кінопродукції, в оригіналі із українськими субтитрами.

У разі запровадження такої норми наше суспільство буде позбавлене одного з найдієвіших засобів так званої «лагідної українізації». Завдяки таким талановитим перекладачам, як Станіслав Чернілевський і Олекса Негребецький, що започаткували український дубляж на каналах «1+1» і «ICTV», з екранів зазвучало живе українське розмовне мовлення. У поєднанні з яскравими і розмаїтими візуальними образами воно охоплювало різні сфери суспільного життя й усі соці-альні верстви.

Розвинувшись до рівня справжнього мистецтва, український дубляж значною мірою компенсував обмеженість побутового вжитку української мови у середовищах великих міст.

Надзвичайно важливо зберегти цей ефективний інструмент кращого оволодіння україн-ською тепер, коли багато українців, які вживали в побуті російську, відмовляються від неї як мови, нав’язаної ворогом, і переходять на мову своєї країни.

Знаному перекладачеві античної літератури Андрієві Содоморі належить влучна метафора щодо поступу в оволодінні мовою: «У мову, як у море, спочатку входимо, потім «плаваємо», аж тоді, по «дивнії перли», — пірнаємо».

Перекладачі, що якісно дублюють іноземні фільми й серіали, і є тими шукачами «перлів» у глибинах мовного моря, які демонструють за допомогою акторських голосів красу й силу нашої мови.

Не випадково проросійська влада часів президентства Януковича й панування Партії регіонів вела запеклу боротьбу з українським дубляжем іноземної кіно- й телепродукції.

Так, у квітні 2012 року податкова міліція вчинила брутальний погром української студії «Ле Доен», яка займала близько 60% ринку дублювання фільмів українською мовою. Міліція по-дикунському знищила тоді всю апаратуру звукозапису, побутову техніку, вирвала з комп’ютерів обладнання, забрала диски.

Тоді ж Кабмін ухвалив постанову «Про внесення змін до Положення про державне посвідчення на право розповсюдження та демонстрування фільмів». Документ давав дозвіл не лише на дублювання чи озвучення іноземних стрічок ро-сійською мовою, що тоді й без того відбувалося, а й відкривав шлях до завезення фільмів, дубльованих у росії.

Ніхто не заперечує необхідності знання англійської мови й застосування її в міжнародних контактах. Окрім всього, це мова наших друзів, які допомагають ЗСУ у війні з російською армією, постачаючи нам зброю й обладнання сучасних зразків.

Очевидно, поява цього законопроєкту продиктована не лише практичною потребою володіння англійською як мовою міжнародного спілкування, а й даниною дружнім відносинам і вдячності англомовним партнерам у воєнному протистоянні з російською федерацією — Об’єднаному Королівству Великої Британії і Північної Ірландії та США.

Проте, як застерігав Юрій Шевельов, англійська мова в жодному разі не повинна стати «другою общепонятною».

Наша спільнота лише зараз, в часи жорстокої, кривавої війни, яка зняла полуду з очей тих українців, котрі дружньо ставилися до росії, остаточно звільняється від тривалого панування російської мови. Цей процес ще не завершився. Відтак дуже прикро, що представники влади поспішають замінити русифікацію англізацією, нехтуючи необхідністю максимального сприяння функціонуванню державної мови й розширенню сфер її вжитку.

Пропонована заміна україн-ського дубляжу титруванням, у разі ухвалення президентського законопроєкту, знищить один із найефектніших інструментів українізації і залишить без роботи цілу спільноту перекладачів та акторів. Вона різко знизить відвідуваність кінотеатрів і призведе до банкрутства багатьох з них, бо люди приходять туди відпочити й розважитись, а не напружуватися у читанні субтитрів, що заважає повноцінному переглядові фільму.

Зрештою, для тих, хто хоче дивитися англомовні фільми в оригіналі з субтитрами або й без них, можна запровадити окремі сеанси. Здається, така практика існує і зараз. Але не користується популярністю.

Викладачі іноземних мов наголошують, що за титрами до кінофільмів ніхто чужі мови не вивчає. Для цього існують інші засоби, а для англійської мови їх більш ніж достатньо.

Очевидно, що абсолютна більшість надає перевагу переглядові фільмів, дубльованих українською. Ліквідація дубляжу змусить багатьох шукати в інтернеті піратські копії іноземних фільмів, дубльовані або озвучені російською, що спричинить новий виток русифікації.

Враховуючи зазначені загрози, законопроєкт треба відхилити уже в першому читанні.

Лариса МАСЕНКО,
доктор філологічних наук, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія».