1-11-2020, 11:00
Місцеві вибори та несусвітня метушня довкруж них відсунули на задній план тему коронавірусу, хоча підступна хвороба нікуди не поділася та ще більше завдає людям проблем.
30-10-2020, 19:00
«А ти знаєш, що таке війна, брате? Ні, це не романтичні історії кохання, про які ми всі мріємо. Це кров, що ллється рікою, це плач і відчай невинних людей. Війна — це діти без кінцівок, у яких на обличчі питання «за що?».
28-10-2020, 11:00
Недаремно кажуть, що літні люди живуть спогадами. Ось і я на своєму вісімдесят третьому році життя часто згадую про минулі дні та роки.
27-10-2020, 11:00
Ще не закінчилось життя... Зима вже у дорозі. Готуєм сани в майбуття й сумуємо в тривозі. Вже молодість приходить в сни й, буває, ятрить душу. То звідти пасма сивини — згадати конче мушу. Заглянеш у шкільні роки, пройдешся до останку... І зболюються вже боки далеко до світанку. Вже на роботу не спішиш. Лиш в сні у ній потреба. Хтось скаже: «Діду, нащо ти смішиш, кому старий ти треба?». Дружині,
26-10-2020, 15:00
«Оригінальна графіка. Скульптура. Традиції модернізму. Одеська естетика» — під такою розгорнутою і багатообіцяючою назвою 13 жовтня у Літературному музеї відкрилася ретроспектива абстрактного мистецтва, що охоплює півстолітні часові рамки. Унікальність виставки у тому, що вона поєднує чотири творчі генерації одеських митців (часом не стільки вікові, скільки еволюційні), які віддають перевагу
25-10-2020, 16:00
За даними опитувань, 68,8% одеситів вважають себе українцями. Існує тенденція до повільного зростання цього відсотка — як-не-як, престижно належати до титульної нації! Однак це зовсім не означає, що така (здавалося б, відносно оптимістична і продержавницька) самоідентифікація мешканців причорноморського міста гарантує розвій української мови. Скоріше, спостерігаємо застій і навіть успішні
24-10-2020, 21:00
Справді, невже тому, що відстукуєш уже свій дев’яносто п’ятий рік? Втомилося? А може, тому, що над кожним з нас, над усією Україною тяжіють значно важчі, доленосні проблеми — чи бути їй самостійною, суверенною і самодостатньою державою, а чи сировинним придатком наших ближніх і дальніх сусідів?
23-10-2020, 11:00
А чого його шукати, коли він завжди сам чекав на нас, і ми йшли до нього, як ходять у дитинстві до приятеля, без якихось там запрошень, у гості?! Він жив у старій дуплястій вербі біля такої ж старої-престарої криниці на краю степу, яка, не знаю вже, яким чином, підживлювала свою нерозлучну подругу, що росла коло неї зо двісті, якщо не більше, років. Люди називали ту криницю «бесарабською», може,
