Провулок в Одесі назвали на честь Християна Бейтельсбахера, німецько-одеського архітектора

Ще донедавна у Пересипському районі Одеси був 7-й провулок 8 Березня! А тепер він носить ім’я Християна Бейтельсбахера. Він залишив в Одесі добру пам’ять. Якщо коротко — архітектор, талановитий представник німецької діаспори, вихованець саксонської школи архітектури, випускник Дрезденської королівської академії.

 Будівля кірхи в Новоградiвці (Одеська область), архітектор Християн Бейтельсбахер.

Зображення відреставроване за допомогою штучного інтелекту.

Походив Християн (Христофор) Готлібович Бейтельсбахер (Бейтельспахер) (Christian Beutelspacher: 1864 - 1929 р.) із німецьких колоністів. Народився у 1864 році в наших краях — у селищі Нейбург Лібентальського округу Одеського повіту Херсонської губернії (тепер це село Новоградiвка Овідіопольського району).

У 1876 році почав навчання в Центральній школі у Гросс-Лібенталі (це селище Велика Долина), а в 1880-му — у ремісничому училищі Святого Павла в Одесі, де виявився його потяг до технічних дисциплін. Потім, у пошуках коштів на життя, пійшов на службу добровольцем у російську армію, згодом займався приватною викладацькою практикою в Нейбурзі... 

Потім поїхав на історичну батьківщину предків — у Німеччину, навчатися. Закінчивши академію, працював архітектором при магістраті в Магдебурзі та в технічному бюро Саксонської залізниці у Дрездені.

У 1896-му приїхав до Росії. На батьківщині займався будівництвом і реконструкцією лютеранських церков у німецьких колоніях Херсонської губернії, зокрема - будівлі Кірхи в рідній Новоградовці (1903-1904) .

Стан будівлі Кірхи в Новоградовці в наш час

Потім розпочав проектування житлових прибуткових будинків безпосередньо в Одесі.

З 1901 року Бейтельсбахер перебував на архітектурній службі при Одеській повітовій земській управі, займався реконструкцією лікувальних та навчальних закладів. У 1910-ті роки взявся за тему промислової архітектури, більшість його робіт — яскраві та значущі.

За його проектами, наприклад, збудовані й дотепер збережені майстерні та ворота заводу лінолеумних покриттів Вікандера і Ларсена на Пересипі (1911), 

 Що залишилось

 та салон-магазин цієї ж фірми по вулиці Рішельєвській, 26 (1912)

Ці шведські підприємці спеціалізувалися на виробництві корків, без яких, і це беззаперечно, жодна пристойна пляшка вина не обходиться. А ще вони лінолеум виробляли. 

До 1913 року їхнє підприємство стало одним із найбільших виробників лінолеуму в Європі! Навіть власна залізнична гілка вздовж Балківської дороги була! У роки Першої світової війни підприємство зазнало відчутних втрат: припинилися поставки сировини (зокрема, кори коркового дуба) з-за кордону, та й зруйновані були заводські цехи.

У 1918 році Вікандер поїхав від гріха подалі за кордон, а завод було націоналізовано в 1921 році. У 1925-му завод, реанімувавши, перейменували на «Більшовик», з часом він лідирував у СРСР з виготовлення лінолеуму. До 2004 року його благополучно… знищили.

Х.Г. Бейтельсбахер також спроєктував корпус одеського відділення російсько-американської мануфактури "Трикутник" на вулиці Пушкінській, 32 (1910, з архітектором В.І. Кундертом) та конторську будівлю Чорноморського канатного заводу ("Стальканат) на вулиці Водопровідній, 14 (1913).

Цікавим явищем у практиці житлового будівництва в Одесі стали прибуткові будинки, запроектовані Х.Г. Бейтельсбахером. Так, наприклад, будинки І. Роглера біля перетину вулиць Ольгіївської, 8 та Княжої (1912) та П. Гершеневського по вулиці Леонтовича, 12, завдяки своїм розмірам та неординарності екстер'єрів, стали ключовими елементами забудови навколишніх кварталів. В цей же час архітектор здійснив низку реконструкцій у будинках центральної частини міста – будинків по вулицях Дерибасівській, 18; Катерининській, 3 та ряду інших.

 будинок П. Гершеневського на вулиці Леонтовича, 12

 будинок Гагаріна на Катерининській (нині Європейській) площі

Однак, без великого перебільшення, шедевром цього десятиліття (1900 - 1910) для міста стала будівля ресторану купця 1-ої гільдії Ушера Сігала ( наразі - ресторан "Південна Пальміра"), який посів чільне положення в зоні нового курортно-розважального парку Аркадія, в балці Малого Фонтану.

 Ресторан Ушера Сігала у курортно-розважальному парку "Аркадія"

Особливий колорит екстер'єру надавали неоштукатурені поверхневі кладки з блоків черепашника та червоної цегли, винесеної на дерев'яних кронштейнах карнизів. Архітектура ресторану на десятиліття визначила характер навколишньої забудови. Їй були підпорядковані павільйони на терасах схилів, станція трамвая та міст через балку, огорожі пляжів. У 1990 році будинок ресторану було прийнято під охорону як пам'ятник архітектури, з розпорядженням відродження його в колишніх функціях та первісному вигляді.

У 1914 році вибухнула Перша Світова війна, і, слідом за іншими фахівцями-німцями, архітектор повернувся до Німеччини.Відомо, що згодом він працював у Дрездені, проектував для міст Саксонії, Тюрингії та сусідньої Австрії, але з Одесою для нього залишився пов'язаний найяскравіший період творчої біографії.

Помер Християн Готлібович Бейтельсбахер 29 листопада 1929 року.

Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса