Архітектурні таємниці Одеси: як Сабанєєв міст хотіли захистити ґратами

Сабанєєв міст став другим кам’яним мостом, збудованим в Одесі, після мосту Новікова на вулиці Поштовій. Його будували довго та з великими труднощами, кілька разів перебудовували та ремонтували.

Коли Одеса тільки-но починала будуватися, її центр перетинали два яри, які отримали назву Карантинна та Військова балки. Вони ділили місто на дві частини: в одній половині знаходилися «присутні місця», а в іншій — будинки, де мешкали чиновники, які добиралися на службу кружними шляхами. Проте вирішальним чинником для будівництва мосту стала поява на Приморському бульварі палацу Воронцова та біржі. 

Будівництво мосту було розпочато у 1829 році й тривало до 1836-го. Архітекторами виступили Франческо Боффо і Джорджо Торічеллі, а власне будівництво проводилося за проектом інженера Джона Аптона  і під керівництвом військового інженера О. М. Казарінова.

У 1833 році міст був побудований, і, за пропозицією Воронцова, нову споруду назвали на честь генерала від інфантерії, учасника Російсько-турецької війни, Івана Васильовича Сабанєєва. Сабанєєв міст був «кам’яний віадук, перекинутий через Військовий узвіз і служив для руху екіпажів двома взаємно перпендикулярно спрямованими вулицями».

Вже за кілька років через зсуви Сабаніїв міст став руйнуватися. У 1866-му, а потім в 1902 року в опорах моста з’явилися тріщини, і міська влада змушена була розпочати капітальний ремонт практично нового мосту.

Комісія, до якої увійшли архітектори та будівельники, дійшла висновку, що однією з причин появи тріщин стала дощова вода, яка просочувалася через гранітну «кубикову бруківку». Було вирішено замінити бруківку з каменів асфальтовим покриттям на бетонній основі. А заразом вирішили й облагородити Сабанєєв міст, замінивши «потворний в естетичному відношенні» кам’яний парапет «легкими і прозорими» залізними ґратами. Було представлено два ескізи решітки, але міська влада зупинила свій вибір на тому варіанті, який був дешевшим. Однак цей проект, на жаль, здійснено не був, і Сабанєєв міст сьогодні захищає такий самий кам’яний парапет, що й понад сто років тому.

Ірина Сорокіна