Дорогою допомоги: волонтерський десант Одеського РО НСЖУ на Миколаївщину та Херсонщину

Творчо-волонтерська поїздка активу Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України

15 вересня актив Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України вкотре вирушив у творчу та волонтерську поїздку на південь України. Цього року це вже третій волонтерський рейс до Миколаївської та Херсонської областей.

Для учасників поїздки це не просто черговий маршрут. Це дорога пам’яті, відповідальності та допомоги тим, хто сьогодні особливо її потребує.

Одна з учасників поїздки зізнається: саме в цих краях вона народилася, навчалася, працювала на суднобудівних заводах. Відтоді минуло майже пів століття. Здавалося б, за цей час багато що мало б стертися з пам’яті. Але пам’ять зберігає дороги, міста, селища, знайомі краєвиди, людей і події далекої юності.

Тільки тепер усе це доводиться бачити зовсім в іншій реальності.

Тоді був мир. Сьогодні — війна.

Війна змінила звичні маршрути півдня України. Там, де колись вирувало мирне життя, сьогодні залишаються сліди обстрілів і руйнувань. Дорогою дедалі частіше зустрічаються пошкоджені промислові об’єкти, цивільні будівлі, зруйновані торговельні центри.

Особливо промовисто виглядають понівечені комплекси «Епіцентру» — реальні матеріальні свідчення того, якою ціною Україна виборює своє право на свободу.

Але ще болючішими є не руїни будівель, а людські втрати.

«Містами, селами зросли хрести. Боюсь, що буде час — не буде вже кого нести…» — ці рядки з авторського вірша сьогодні звучать особливо гостро.

Війна стала жертовною для України. Щодня приходять трагічні звістки, країна прощається зі своїми Захисниками. Одні покоління воїнів змінюють інші. На захист Батьківщини стають нащадки тих, хто століттями боронив українську землю.

І хочеться вірити, що настане той день, коли війна нарешті відійде в минуле, а Україна знову житиме мирним життям.

Та поки цей день не настав, кожен має робити те, що може.

Саме з таким розумінням своєї відповідальності актив Одеського РО НСЖУ продовжує волонтерську місію. Поїздки до прифронтових та постраждалих територій — це можливість не залишатися осторонь, підтримати військових, допомогти цивільним людям, які пережили окупацію, обстріли та руйнування.

Цього разу до складу волонтерського «десанту» увійшли четверо учасників. За кермом — Яна, керівниця поїздки — Інна, а також Анатолій та автор цих рядків.

Попереду — три населені пункти у двох сусідніх з Одещиною областях. Завдання просте й водночас надзвичайно важливе: доставити гуманітарну допомогу тим, кому вона потрібна.

Вирушаючи в дорогу, учасники поїздки молилися та сподівалися на безпечний маршрут. Адже в умовах війни навіть звичайна поїздка українськими дорогами набуває особливого значення.

Позаду залишилися Південне, Коблеве, Миколаїв — і далі почалася Херсонщина.

Для когось це просто географічні назви. Для учасників поїздки — сторінки особистої історії та водночас території, які сьогодні потребують особливої уваги й підтримки.

Дорога раз у раз нагадувала про війну. Зруйновані об’єкти, пошкоджені будівлі, спорожнілі території — усе це складалося в сумну картину країни, яка продовжує боротися.

Проте головною метою подорожі були не спостереження і не журналістський репортаж. Головною метою була конкретна допомога.

Волонтерський маршрут проліг через Посад-Покровське, Чорнобаївку та Шевченкове. У кожному з цих населених пунктів відбулися зустрічі, а гуманітарну допомогу було доставлено та передано людям.

Три населені пункти — три зустрічі, три кроки назустріч тим, хто чекає на підтримку.

Як кажуть, Бог любить Трійцю. Цього разу все вдалося: дорога пройдена, зустрічі відбулися, гуманітарний вантаж доставлено за призначенням.

Здавалося б, невелика справа на тлі масштабів війни. Але саме з таких справ і складається волонтерський рух. Іноді допомога — це не гучні акції та великі проєкти. Це автомобіль, завантажений необхідними речами; подолані сотні кілометрів; зустріч із людьми; можливість сказати: «Ми про вас пам’ятаємо. Ви не самі».

Одеські журналісти не лише розповідають про війну та її героїв. Вони намагаються бути її безпосередніми учасниками там, де потрібні людська небайдужість, підтримка і конкретна допомога.

Такі поїздки є своєрідним мостом між тилом і територіями, які найбільше постраждали від війни.

Попереду ще багато роботи. І поки Україна бореться, важливо залишатися разом — підтримувати військових, допомагати цивільним, пам’ятати загиблих і робити все можливе заради Перемоги та майбутнього мирного життя.

Справа зроблена. Гуманітарна допомога доставлена. Зустрічі відбулися.

А значить, волонтерський «десант» Одеського РО НСЖУ вкотре виконав свою місію.

І всі, хто долучився до цієї справи, справді можуть сказати:

Ми зробили те, що могли. Ми не стоїмо осторонь. Ми допомагаємо.