Від Баха до джазу: подорож органними століттями з Валерією Балаховською. Четвертий концерт XIV Міжнародного органного фестивалю імені Теофіла Ріхтера

В Одесі відбувся четвертий концерт XIV Міжнародного органного фестивалю імені Теофіла Ріхтера

4 жовтня в Одеській кірсі Святого Павла Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України відбувся четвертий концерт XIV Міжнародного органного фестивалю імені Теофіла Ріхтера «Музика під склепінням кірхи Святого Павла».

Цього вечора слухачів чекала зустріч із великим і надзвичайно різноманітним світом органної музики. За клавіатурою одного з найвеличніших музичних інструментів виступила народна артистка України Валерія Балаховська (Київ) — виконавиця, чия майстерність дозволяє органу звучати не просто урочисто, а по-справжньому живо, емоційно й багатогранно.

Вела концерт Ельвіра Паламарчук, лекторка-музикознавиця, яка традиційно допомагає слухачам глибше відчути музику, розкриваючи історію творів та особливості творчості їхніх авторів.

Від перших акордів стало зрозуміло: цей концерт задуманий як своєрідна музична подорож крізь століття.

Програму відкрив Концерт ля мінор Йоганна Себастьяна Баха — Антоніо Вівальді у трьох частинах. Музика Баха, створена на основі концерту Вівальді, стала блискучим прикладом того, як композитор може переосмислити чужий матеріал і перетворити його на власний художній світ. У виконанні Валерії Балаховської цей твір прозвучав масштабно, енергійно й водночас вишукано.

Особливого настрою вечору додала Чакона фа мінор Йоганна Пахельбеля. Її велична, зосереджена музична хода ніби відповідала самому простору кірхи — її високим склепінням, стриманій красі та багаторічній історії.

Далі слухачі почули «Інтродукцію та пасакалію ре мінор» Макса Регера — твір, у якому орган постає у всій своїй могутності. Музика Регера вимагає від виконавця не лише технічної досконалості, а й виняткового відчуття форми, драматургії та внутрішньої напруги. Валерія Балаховська переконливо продемонструвала всі грані цього складного репертуару.

Окремою сторінкою програми стали три концертні п'єси Є. Льонко — сучасний український голос у цьому міжнародному музичному діалозі. Їхня поява поруч із творами Баха, Пахельбеля та Регера особливо промовисто засвідчила: українська органна музика є живою частиною європейського культурного простору.

Продовжив програму Г.-А. Штамм із «Рондо у кельтському стилі», а потім прозвучав «Версет “Per il Gloria”» Валентино Петралі у трьох частинах.

Несподіваним і надзвичайно цікавим поворотом став «Токката соль мажор» Теодора Дюбуа. Віртуозна блискучість цього твору дала можливість органу продемонструвати свою святкову, концертну природу.

А завершення вечора стало справжнім сюрпризом — три джазові п'єси Жана Мішеля. Так у межах одного концерту слухачі здійснили подорож від барокової традиції до сучасної музичної мови, переконавшись, що орган може бути не лише голосом храму та історії, а й інструментом сміливого експерименту.

Саме ця різноманітність стала однією з головних принад четвертого фестивального вечора.

Валерія Балаховська продемонструвала блискучу технічну майстерність, тонке відчуття стилю та здатність однаково переконливо працювати з музикою різних епох. Її виконання вирізнялося масштабністю, внутрішньою свободою та особливою увагою до найменших інтонаційних деталей.

А простір Одеської кірхи Святого Павла знову довів, що він є не просто концертним майданчиком. Тут органна музика набуває особливого звучання: кожна нота ніби піднімається до склепінь храму, наповнює його простір і повертається до слухача вже як частина єдиного музичного дійства.

Четвертий концерт XIV Міжнародного органного фестивалю імені Теофіла Ріхтера став ще однією яскравою сторінкою великого фестивального літопису Одеси.

«Музика під склепінням кірхи Святого Павла» вкотре подарувала одеситам і гостям міста те, чого особливо потребує наш непростий час, — можливість на кілька годин відкласти щоденні турботи, почути велику музику і відчути силу мистецтва, яке не знає кордонів і століть.

І поки під склепінням кірхи звучить орган, Одеса залишається містом, де музика продовжує говорити — глибоко, велично і з надією.