– Мені складно говорити, як влада поводитиметься далі, але вважаю, що на цьому етапі уряд виплачуватиме соціальні виплати без затримок. Проблему я бачу в іншому – в інфляції, яка прискорюється. Вже сьогодні відчувається величезний дефіцит коштів державного бюджету, і у разі все більшої інфляції виникне необхідність індексації соціальних виплат, що вимагатиме додаткових витрат.
Умовно кажучи, якщо інфляція цього року сягне 20%, то сума соціальних виплат, які ви отримаєте наступного року, також зменшиться на 20%, і 100 грн, виплачених наступного року за купівельною спроможністю, відповідатимуть 80 грн попереднього року. Таким чином, щоб просто зберегти купівельну спроможність соціально незахищених громадян, наступного року ви повинні збільшити суми соціальних виплат на 20%.
Ось щодо цього в уряду можуть виникнути серйозні проблеми, бо це вимагатиме збільшення державних витрат в умовах величезного бюджетного дефіциту. І знайти ці додаткові кошти буде дуже складно. Якщо уряд не індексуватиме соціальні виплати на величину інфляції, то за фактом люди отримуватимуть менше. І бідність зростатиме. У цьому я бачу більшу проблему, ніж загрозу, що не платитимуть взагалі.
– Наскільки сьогодні реально виплачувати пенсії на окупованих територіях у Херсонській області, Запорізькій і Харківській, у тому ж Донецьку та Луганську?
– Україна має платити пенсії всім своїм громадянам. У Луганській та Донецькій областях 2014 року, коли там ще працювали банки та державні установи, зокрема управління Пенсійного фонду, пенсії виплачувались. Аж до липня. Але потім, коли частину Донецької та Луганської областей було окуповано, окупантами та їхніми маріонетками було ліквідовано органи державної влади, а також банківські установи України. Таким чином, виплачувати пенсії та інші соціальні виплати громадянам України на окупованій території стало фізично неможливо. Доставити гроші було неможливо, оскільки на території ОРДЛО не працював жоден банк України.
Водночас, процес відновлення соціальних виплат прописано у пункті 7 Мінських угод. Тобто після виконання перших шести пунктів мали створити умови для відновлення виплат пенсій та інших соціальних виплат громадянам України в ОРДЛО.
Але, на жаль, Мінські угоди не виконувалися окупаційною владою. Вихід було знайдено наступним: мешканці окупованих територій отримали можливість набуття статусу внутрішньо переміщених осіб і таким чином вони могли переоформити пенсійні виплати у будь-якому відділенні Пенсійного фонду України на території, підконтрольній уряду. У цьому була умова: періодична фізична ідентифікація одержувача пенсії чи інших соціальних виплат.
– З якою метою це було зроблено?
– На превеликий жаль, люди смертні. І пенсіонери не є винятком. Якщо людина померла на підконтрольній території, то органи юстиції інформують Пенсійний фонд про цю сумну подію і він припиняє виплати пенсіонеру, який помер. А як бути, якщо пенсіонер помер на окупованій території? Хто повідомить Пенсійний фонд про його смерть? Адже родичі померлого зацікавлені у тому, щоби виплати тривали. Як бути?
Тому періодична фізична ідентифікація пенсіонерів була суворою необхідністю. Кожні два місяці пенсіонери, які мешкають в ОРДЛО, перетинали лінію розмежування та проходили фізичну ідентифікацію в органах Пенсійного фонду. Інша річ, що окупаційна влада робила все можливе, щоб ускладнити людям життя. Достатньо сказати, що на території окупованої Луганської області було лише один пункт, де можна було перейти лінію розмежування – у Станиці Луганській.
Це створювало проблеми людям, а провину за черги бойовики та рашисти покладали на уряд України.
Ми зазнавали сильнішого тиску як з боку сепаратистів, так і їхніх поплічників в Україні. Але фізичної ідентифікації не скасували, забезпечивши адресність виплат пенсій. Хоча можна було б просто внести зміни до законодавства України та визначити, що постійним місцем проживання громадянина є обране ним місце проживання, де він проживає не менше від 183 днів у календарному році. Це зняло б багато питань, але тоді громадяни України, які постійно проживають в ОРДЛО, не отримували б свої пенсійні виплати. Тож ми на це не пішли.
– Наразі окуповано територію Херсонської області, частину Запорізької та Харківської областей, як там здійснити виплати? Громадянам України не припинять їх виплачувати?
– Пенсії та інші соціальні виплати громадянам України там проводяться, оскільки продовжують функціонувати деякі державні органи влади, такі, як Державне казначейство та деякі банківські установи. Поки що окупанти їх не чіпають, бо розуміють, що це й їм вигідно, бо не треба витрачатися.
Пенсії та соціальні виплати громадянам України, які опинилися в окупації, треба платити доти, доки існує фізична можливість це робити. От і все.
– А субсидію на окупованих територіях також українська держава виплачуватиме? Адже вона автоматично перепризначається?
– Це складна ситуація. З урахуванням того, що житловий фонд у таких містах, як Маріуполь, Сєвєродонецьк, де тривали бої, зруйнований, не надаються комунальні послуги, то про яку субсидію може йтися?
І незрозуміло, як держава чинитиме в цій ситуації. Міністерство соцполітики мало продумати цю систему. Але вони не вирішують цієї проблеми.
– Із виплатами внутрішньо переміщених осіб (ВПО) теж виникли проблеми. Їх отримували ті, кому це не потрібно, приміром, жителі столиці, котрі на якийсь час виїхали з Києва, а потім спокійно повернулися у свої цілі квартири, а іншим, які реально потребують постраждалих міст, було відмовлено.
– Так, із травня було відмовлено у виплатах ВПО Чернігівської, Сумської та Київської областей, бо окупація закінчилася. І це тоді як у постраждалі міста та села люди не можуть повернутися, зруйновано інфраструктуру, і навіть мери просять не повертатися. Навіть у тих, хто має житло незруйноване. Це дивне й непродумане рішення.
– Як довго держава зможе виплачувати допомогу переселенцям, кількість яких із кожним днем лише зростає?
– Додали 32 млрд грн для виплат переселенцям – 2000 грн на дорослу та по 3000 грн на кожну дитину. Це, звісно, маленькі суми, з огляду на те, скільки людей стали переселенцями, але це краще, ніж нічого.
Багато хто втратив не тільки житло, а й доходи, не можуть знайти роботу. Проблема переселенців у тому, що за бажання працювати, їх не беруть. Ось мої родичі із Чернігова переселилися до Вінниці всією родиною, встигли виїхати до вибуху мосту через Десну. Чоловік племінниці – чудовий мебляр, але його ніде не взяли на роботу. Відповідь була така: "Ви ж переселенці. Ми вас візьмемо на роботу, а ви за кілька місяців повернетеся, а нам знову шукати людину". Якби його взяли на роботу, вони б тут залишилися, а так їм довелося повертатися до Чернігова.
– Біженці можуть оформити субсидію на найближчий опалювальний сезон?
– Так, вони мають право оформити субсидію на оплату комунальних платежів.
Теоретично у них має бути договір на оренду житла. Але фактично житло здається без договору. Але є спеціальна норма – переселенець звертається до управління соціального захисту за місцем проживання, де декларує місце проживання всіх членів сім'ї. За вказаною адресою вирушає соціальний інспектор, який перевіряє, чи він живе там, і складає відповідний акт, на підставі якого приймається рішення про призначення або відмову в субсидії. Навіть без реєстрації за місцем проживання та без договору оренди. Цей порядок діє і зараз. І цим можна скористатися.
– Дуже багато мешканців Центральної та Західної України сьогодні заробляють на здаванні квартир переселенцям. Їм буде відмовлено у субсидії, адже у них з'явився додатковий наддохід?
– Можуть відмовити у субсидії, якщо вони не вкажуть додатковий дохід, а він спливе. Коли призначається субсидія, працівники мають доступ до всіх баз даних. Управління соцзахисту перевіряє претендента. Береться офіційна інформація. Якщо соціальний інспектор під час перевірки виявить факт отримання оплати за здавання квартири в оренду, тим паче без відповідного договору, то до такого отримувача субсидії будуть питання.
– Цієї осені субсидіантів стане більше?
– Ні. З одного боку, позначиться втрата території та житла, та головне не в цьому. Призначення субсидії залежить від двох речей: вартості комунальних послуг та від доходів громадян. За цей рік доходи громадян, хоч як це дивно звучить, але зросли. Тому що було проіндексовано пенсію на 11%, мобілізовані отримують великі виплати тощо. Умовно кажучи, доходи зросли, а ціни на комунальні послуги залишилися на тому ж рівні. Тому кількість субсидіантів зменшиться.
– На яких ще соціальних виплатах держава зможе заощадити?
– Окрім субсидій, на низці соціальних виплат, враховуючи ту кількість жінок із дітьми, які виїхали за кордон та які найближчим часом не повернуться.
– А чи будуть категорії, на які припаде левова частка виплат?
– Так, нам доведеться робити виплати загиблим і пораненим. Громадянам, комісованим з армії з поранень, травм і які отримали інвалідність внаслідок війни. Таким людям треба буде платити пенсію за інвалідністю, причому як учасникам бойових дій. Їхня кількість буде велика, і пенсії у них будуть більші, ніж у пересічних громадян. Це буде велика стаття витрат, оскільки може торкнутися десятків тисяч людей.
– Чи є шанс переселенцям із зруйнованих міст на тимчасово окупованій території отримати власне житло не на якийсь час?
– Є. Адже багато хто приїхав з грошима. І вони б хотіли купити житло, якби їм держава допомогла. У нас багато недобудованого житла в країні і варто відродити програму муніципального житла. Людина змогла б заплатити 30% вартості, на решту держави дає кредит на 30 років. Тим, кому повертатися нема куди, хотіли б осісти. І головне, що можна ті мільярди, які уряд сьогодні закопує в асфальт, перенаправити на забезпечення житлом нужденних.
– На вашу думку, до бюджету наступного року на соціальну допомогу потрібно буде закладати більше коштів, ніж цього року?
– Сьогодні дефіцит держбюджету 5 млрд доларів на місяць. Який буде дефіцит далі, навіть важко уявити. Боюся, що набагато більше.
– Звідки можна очікувати надходження грошей на соцвиплати у країні, яка воює, із зупиненими підприємствами та пільгами для підприємців?
– 80% дохідної частини державного бюджету сплачував великий бізнес, кількісна частка якого в Україні становить близько 20% від загальної кількості підприємницьких структур. Проблема уряду Шмигаля в тому, що він не розуміє, яка первинна модель бізнесу має бути в країні.
Єгипетська модель, коли всі сидять у крамницях і продають речі, що називається малим бізнесом? Але якщо ми хочемо, щоб у бюджеті грошей вистачало і на оборону, і на нацбезпеку, й на культуру тощо, мають бути донори – високорозвинена промисловість. За 30 років незалежності країни промисловість скорочувалася, а ми перетворилися на сировинну країну.
Ми експортуємо зерно, сировину, але в нас експортери замість того, щоб сплатити податки, отримують повернення ПДВ. Ми доплачуємо їм за те, що вони вивозять наше зерно. І тому вони сьогодні намагаються вивезти якнайбільше, щоб на цьому заробити додатковий дохід. Але ніхто чомусь не пробував продавати продукцію з додатковою вартістю після переробки – борошно, макарони тощо. Це може принести набагато більше доходу країні.
Або ж звільнили ФОП від сплати податків по всій країні на час воєнного стану. Для чого всіх? Я розумію, у прифронтових регіонах і на звільненій території, але чомусь в Івано-Франківську чи Вінниці, глибоко в тилу, де робота не зупиняється і дає такий самий прибуток, як і до війни, але до бюджету не потрапляє жодної копійки.
Чому у нас нафтотрейдери не сплачують податки? Ми такі багаті, що всім роздаємо? В результаті такої безмозкої політики грошей немає, як не обскубуй гусака. Проте, коли уряду пропонують списати зовнішній борг, вони на це не йдуть. А чому не йдуть? А тому, що у вересні потрібно виплачувати за облігаціями внутрішньої державної позики. А хто їх купував? Вони ж – люди, наділені владою, та їхні наближені. Якщо спишуть зовнішній борг, потрібно буде списати внутрішній, але тоді вони постраждають. Сьогодні немає розуміння, як перевести економіку на воєнні рейки, цим ніхто не займається.
"Дефіцит бюджету 5 млрд на місяць". Екс-міністр Рева про пенсії та субсидії
