«…Я думаю, що будь-яка подія, особливо неформальна, повинна мати свою символіку.І кращого я не вигадала: взяла з собою піджак тата.І якщо перефразувати класика, то, мені здається, за останні 50 років з цього піджака вийшла література, журналістика та культура нашого міста точно.І мені здається, якщо я повішу цей піджак на краєчок стільця, то якимось чином його дух теж буде з нами…» — це слова Ганни Голубовської на поетичному вечорі пам'яті її батька, Просвітителя, справжнього громадянина Одеси, просто Людину, яка пішла у вічністьЄвгена Михайловича Голубовського.
Подія відбувалася біля двох куль пляжу «Ланжерон», одного з найулюбленіших місць Євгена Михайловича.Здавалося б, людне, популярне місце відпочинку городян, але вечір, на мій погляд, вийшов затишним, камерним, справді гідним унікальної особистості.У що трансформується 6 вересня зворушлива зустріч тих, хто любить, поважає, почитає Євгена Михайловича, — може, будуть не тільки поетичні читання, а й літературні, може, імпровізовані художні виставки чи вистави на природній сцені біля моря, може… може… Так от: не так важливо, яку форму набудуть ці зустрічі, головне, що, напевно, народилася традиція.
Навіть залишивши цей світ, Євген Михайлович продовжує свою просвітницьку місію.Збирає людей, щоб вони спілкувалися, читали вірші — така енергетика цієї дивовижної людини.Він із нами, він справді, десь поруч.Ефект його присутності у нашому житті, у культурному житті Одеси — незаперечний.Анна ініціювала цю зустріч, а потім написала у Facebook:
«Дякую всім, хто прийшов сьогодні на Ланжерон, хто читав і слухав.Це було чудово, як на мене — вільно, розкуто, легко…Наступного року повторимо обов'язково...І татовий піджак на спинці стільця, ніби він серед нас, десь поруч».
Так ніжно, дбайливо і чисто по-одеськи обраний символ вечора, напевно, залишиться ним і на всіх наступних зустрічах — дуже він душевний і теплий.
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.