ЧИ ПОТРІБНІ ЗУБИ ДЛЯ ЧОРНОЇ ІКРИ?

Життя швидкоплинне. Здається, ще не так давно ти ховав на пам’ять у коробочку з-під цукерок-льодяників перший молочний зуб, а сьогодні вже ховаєш на ніч вставну щелепу. Причому, інколи й під надійний замок, бо людина без зубів, вибачте за сумне порівняння, — що птах без дзьоба. Можна, звісно, перейти на вівсянку, але кінського здоров’я від такого раціону не з’явиться. Додати до вівса котлети? Та чи багато хто спроможний викроювати зі свого бюджету гроші на м’ясо? А для пережовування хрящів, шкіри та всяких тельбухів без зубів ну ніяк не обійтися.

Й ось тоді, коли вже у роті від рядів власних перлин залишаються руїни, починаєш помічати, що твоїх товаришів по стоматологічних проблемах — легіони. Звідси само по собі виникає питання: чому ж вони натовпами не біжать до лікарів, щоб реставрувати жувальну апаратуру, хоча й соромляться прогалин у зубах, а фрукти й овочі подрібнюють на тертці?

Хтось ще в стародавні часи дійшов істини, що здоров’я дорожче за гроші. Але що робити, коли їх — катма або коли їх настільки мало, що треба вирішувати: їсти чи зайнятися ремонтом зубів?

Гаразд, зупинимося на рішенні, що поголодую, але зуби таки поставлю! Добре це чи погано, а стоматологічних поліклінік нині не менше, ніж барів й аптек. Та ще сотні фахівців пропонують свої послуги через інтернет.

Спершу, спокусившись на рекламу, поцікавимося прейскурантом на послуги приватної клініки. Завести медичну картку — 125 гривень. Це ж скільки треба докласти зусиль та перевести паперу на таку суму! Йдемо далі. Панорамний знімок порожнини рота — 500 гривень. Щось тут не зовсім зрозуміло: ну, було б це панорамне кіно, а то — знімок. Дивимося наступні пункти: професійна гігієна тієї ж порожнини — 2550 гривень, консультація спеціаліста (прізвище, ім’я, по батькові) — 1475, складання плану лікування — 2175. Виходить, що пацієнтові ще нічим не допомогли, а 7 — 8 тисяч уже треба віддати. Навіть якщо консультує не стоматологічне світило, а звичайний лікар.

Після цього — етапи ще витратніші. Для економії часу не перечислюватимемо їх, але матимемо на увазі низку процедур, кожна з яких обі-йдеться в межах тисячі гривень. Подивимося на інші, вагоміші пункти. За фіксацію металевих брикетів першої щелепи беруть 2675 гривень, другої — 6525. За брикети керамічні — в півтора раза дорожче, а за сапфірові —10550 та 20500 відповідно. Отже, якщо вірити тій же рекламі, пристойні зуби в приватній клініці можна поставити, маючи кілька тисяч доларів.

Утім, ціновий бар’єр — це ще не все. Лікарі дружно перестраховуються від скарг пацієнтів, а тому офіційна гарантія на вставлені зуби — від кількох місяців до року. Дехто від доброї душі може збільшити гаранті-йний термін до двох років. Заради справедливості треба відзначити, що протези можуть служити десятки років. Але за умови, що роботу виконав досвідчений, порядний спеці-аліст, а пацієнт старанно дотримується всіх його настанов.

Та, на жаль, нема захисту і від бракоробів. Ось один із безлічі прикладів.

У мого сусіда розболівся зуб. У клініці лікар сказав, що рятувати його марно — необхідно видалити. Тільки вдома бідолашний побачив, що вирвали не один, а одразу три зуби. Пішов висловити своє обурення стоматологу. А той почав заспокоювати: «До тих двох також добрався карієс, і вони вже хилиталися. Не хвилюйтеся, поставимо вам хороший протез з імпортних матеріалів!».

Ентузіазм стоматолога сусідові не передався, і він звернувся в іншу клініку. Там порадили протезування з обох боків, але спочатку запропонували зняти коронки й пролікувати зуби. Нікуди було дітися — погодився. І тут дебелий чолов’яга, щоб не різати метал, почав молотити чимось по коронці. Результат такий: один зуб розколовся, а другий вирвали начебто через ветхість. І вийшло так, що замість одного хворого зуба довелося втратити п’ять, поставити на нижню щелепу знімний протез і заплатити за лікування в багато разів більше. Звісно, що ніхто перед потерпілим не вибачився і не був покараний.

Подібне ставлення до пацієнтів рідше трапляється в державних або комунальних клініках. Нестачі у відвідувачах там, зрозуміло, нема, а звідси й менша зацікавленість у навмисному розширенні «фронту робіт». Та найважливіше для малозабезпечених людей (а таких сьогодні більшість) навіть не це, а розцінки. Як повідомив головний лікар Одеської обласної стоматологічної полі-клініки Павло Рожко, вартість послуг у цьому комунальному закладі в рази нижча, ніж у приватників.

Щоправда, модницям, які прагнуть пошикувати фарфоровими зубами або прикрасити рота вставками з коштовних камінців, там робити нічого. За допомогою туди звертаються ті, кому необхідно полікувати зуби, а для протезів підійдуть і доступні за ціною матеріали, в тому числі булат, який ще називають «народним золотом».

Розповідаючи про цінові проблеми, Павло Дмитрович зіслався на цілий разок цифр. Так, коронка з нержавійки у них коштує 350—400 гривень, титанова — 500, металопластикова — 700, дюбельний знімний протез — 1500—2000 гривень. Якщо порівнювати з прейскурантом приватних закладів, то це все одно, що зарплата міністра й «мінімалка». Обслуговують у цій комунальній поліклініці громадян відповідно до затвердженого урядом переліку, в тому числі учасників війни та осіб, які мають статус членів сім’ї померлого (загиблого) ветерана, а також ветеранів праці, жертв нацистських переслідувань, пенсіонерів за віком, чорнобильців, інвалідів першої і другої категорій, ветеранів військової служби, МВС та їхніх вдів, почесних донорів України.

Втім, медичних закладів, що надають стоматологічні послуги на пільгових засадах, в області мало. До того ж і в них не завжди працюють згідно із законом і совістю.

Пригадуються пристрасті після повідомлень у засобах масової інформації про те, що СБУ та прокуратура розкрили корупційну схему, якою послуговувалися керівники Одеського стоматологічного інституту. Завідувачам відділень, підпорядкованим цьому інституту (на вулицях Мечникова і Тінистій) повідомили, що створюється благодійний фонд, до якого кожен лікар повинен щомісячно вносити 13 тисяч гривень, а зубний технік — 6 тисяч. Очікується, мовляв, реорганізація медичної структури, і той, хто відмовиться платити, повинен шукати нове місце роботи. У працівників відділень було два варіанти: або змиритися з поборами, або звернутися до правоохоронних органів. Вони вибрали останнє.

Щоправда, чимало працівників змушені були звільнитися, бо органі-заторів злочинної схеми покарали по мінімуму. І це ще одне підтвердження того, що медицина в Україні далека від інтересів тих, чиє здоров’я вона покликана охороняти, а система відповідальності персоналу лікувальних закладів вкрай недосконала. Чи потрібно придумувати нову? Мабуть, простіше придивитися, як лікують у тих країнах, де тривалість життя значно більша, ніж у нас.

Усі начебто згодні, що успішна медицина повинна бути страховою, бо без її фінансового забезпечення люди вимиратимуть. Та біда в тому, що відповідальних за здоров’я нації ця проблема не дуже турбує. Вони ж бо лікуються за кордоном або в елітних клініках у нашій країні. А як бути тим, хто перераховує гривні, щоб вистачило на найнеобхідніші продукти? Ці люди (і таких більшість) сприймають за знущання поради головного медичного начальника щодо порівняльної корисності чорної й червоної ікри. Запитання ж про те, чи потрібні зуби, щоб їсти ікру, для них взагалі звучить безглуздо. Хто має скромні статки, цілком можливо, ніколи в житті той делікатес і не пробував. Зуби звичайному українцеві потрібні для споживання звичних для нього продуктів, або, інакше кажучи, для виживання. Та, на жаль, багато хто у процесі жування змушений користуватися не власними чи вставними зубами, а тим, що залишилося. А те, що залишилося, аж ніяк не додає бажання посміхатися.

Геннадій ПРОНІН.