ДЕРЖАВНА МОВА У ПУБЛІЧНОМУ ПРОСТОРІ

Більшість — 55% — українців підтримують норму «мовного закону» про обслуговування українською мовою при збереженні можливості обслуговування клієнтів іншими мовами на їхнє прохання. 21% таку норму не підтримує і майже для 18% респондентів це байдуже. Такі результати загальнонаціонального опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова з 29 липня по 4 серпня в усіх регіонах України за винятком Автономної Республіки Крим та окупованих територій Донецької і Луганської областей.

Найбільше тих, хто підтримує обов’язкове обслуговування державною мовою, у Західному та Центральному регіонах — 74% та 62% (натомість не підтримують 11% та 14% відповідно). На Півдні та Сході приблизно однакові частки тих, хто підтримує та не підтримує цю норму закону: на Півдні підтримують 33%, а 37% — ні, на Сході — відповідно 38% та майже 33%. В обох цих регіонах також близько 30% тих, хто не визначився зі своїм ставленням або для кого це байдуже.

Нема суттєвих вікових відмінностей у ставленні до норми закону щодо обслуговування українською за можливості обслуговування клієнтів іншими мовами на їхнє прохання. Однак є відмінності за політичними вподобаннями. Найбільше підтримують цю норму закону прихильники «ЄС» (74%), «Слуги народу» та «Батьківщини» (64% та 63% відповідно), очікувано значно менше — прихильники «ОПЗЖ» (29%).

Істотно впливає на сприйняття цієї норми рідна мова респондентів. Серед тих, для кого рідною мовою є українська, 63% підтримують обслуговування українською, а серед тих, для кого рідною є російська — 26%. При цьому рідна мова є навіть більш значущим фактором, ніж регіон походження респондентів. Серед тих мешканців Півдня та Сходу, для яких рідною мовою є українська, більшість підтримує норму закону. Натомість носії російської мови навіть на Заході та в Центрі більше не підтримують цю норму, ніж підтримують.

• 59% українців відзначають, що, за їхніми спостереженнями, за останні пів року використання української мови у сфері обслуговування та торгівлі стало більше (26% сказали, що трохи більше, а 33% — суттєво більше). Майже третина громадян (31%) не помітили будь-яких змін у частоті вживання української мови.

Збільшення частоти використання державної мови помітили в усіх регіонах. При цьому на Сході найчастіше (44%) відповіли, що використання української суттєво зросло (і ще 20% завважували, що збільшилося трохи). А от на Півдні найчастіше відзначали, що з використанням мов нічого не змінилося (41%).

• 14% українців зізнаються, що при спілкуванні завжди переходять з рідної мови на мову, якою до них звертається співрозмовник (звісно, якщо цією мовою володіють). 41% переходить, але залежно від ситуації. Ще майже 41% відповів, що не переходить ніколи.

В Україні вочевидь найчастіше такі ситуації постають з українською та російською мовами, коли носії російської переходять на українську з україномовними співрозмовниками або україномовні переходять на російську, якщо нею розмовляє співбесідник.

Ще одним способом подивитися на цю проблему є співвідношення тієї мови, яку українці вважають своєю рідною, з тією, якою вони переважно спілкуються вдома. Назагал, частіше стається ситуація, коли люди, для яких рідною є українська, вдома здебільшого спілкуються російською. У масштабах країни з тих, для кого рідною є російська, 95% спілкуються нею ж і вдома. Натомість серед тих, для кого рідна українська, вдома нею спілкуються 77% (тобто близько 20%, попри те, що вважає рідною мовою українську, вдома все ж розмовляють російською).

Ще виразніше ця тенденція помітна у регіональному розрізі. На Заході та в Центрі здебільшого люди вдома спілкуються тією мовою, яка для них рідна. Однак на Сході та Півдні майже половина респондентів, для яких українська є рідною, вдома переважно спілкуються російською. Цей розрив свідчить про те, що на Півдні та Сході сприйняття української як рідної часто є радше маркером ідентичності, однак фактичне використання мов інакше з огляду на історичні умови.

• 78% українців вважають рідною мовою українську, а 18% — російську. На Заході та в Центрі майже абсолютна більшість відзначає, що українська є їхньою рідною мовою. У Південному регіоні 56% назвали рідною українську і 41% — російську. На Сході 59% рідною вважають українську і 34% — російську.

Вікові відмінності полягають у тому, що молоді люди дещо частіше вважають рідною мовою українську. Серед молоді віком 18—29 років українську вважають рідною 83%, а серед найстаршої групи (респонденти, яким за 60) — 74%. Така ж динаміка спостерігається, якщо аналізувати окремо Південь та Схід: 64% молоді Півдня та Сходу вважають рідною українську, а серед найстаршого покоління — 53%.

Сприйняття рідної мови залежить і від типу поселення. Серед мешканців міст-мільйонників найбільше (55%) рідною вважають українську, 40% — російську. Серед мешканців менших міст та сіл українську називають рідною значно частіше.

Російську мову частіше за українську вважають рідною у містах-мільйонниках Півдня та Сходу (55% — російську, 36% — українську). Знову ж таки, в менших містах та селах Півдня і Сходу українську називають рідною близько двох третин населення, а російську — близько третини.

Імовірно, існує вікова динаміка й серед населення міст-мільйонників Півдня та Сходу (тобто молодь у великих містах буде частіше сприймати укра-їнську рідною, аніж старше покоління). Однак цю тенденцію можливо буде перевірити у майбутніх опитуваннях із більшою вибіркою, адже такий аналіз вимагає залучення чотирьох змінних: регіону, віку, типу поселення та рідної мови респондента. Це призводить до низької наповненості груп, аби результати такого аналізу можна було вважати надійними в опитуванні з вибіркою близько 2000 респондентів.

Опитування проведено методом особистого інтерв’ю за місцем проживання респондентів. Загалом опитано 2019 осіб віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Фінансування опитування здійснювалося в межах проєкту МАТРА Посольства Королівства Нідерландів.