ДУЕЛЯНТИ Й СЕКУНДАНТИ

Важко жити у часи перемін, а писати про них — ще важче. Щось не так — потрапиш пальцем у небо. І добре, якщо в небо. Підсумувати враження від промови, яку Володимир Зеленський виголосив у Верховній Раді 20 травня, легко. Воно таке ж, як від вчинку 11 квітня, коли він кинув слухавку в розмові з Петром Порошенком. Але спонтанна грубість, дозволена кандидату на посаду президента, главі держави вже не дозволена. Тим більше, що «рукавичку» кинуто в обличчя верхньому ешелону влади України, включаючи уряд і парламент.

ЗАПРОШЕННЯ НА РЕФЕРЕНДУМ

Секундантами дуелі на стороні Зеленського нібито виступає 73% громадян України, які проголосували за нього у другому турі виборів, але керувати державою ці відсотки не можуть і навіть не уявляють, як це робиться. Команду ж, яку шостий Президент України привів на Печерські пагорби із шоу-бізнесу, ніхто не обирав, але вона, здається, готова братися до роботи під загальним гаслом «ламати — не будувати».

Ламати, власне, почали ще в день інавгурації, коли пролунали заклики провести два референдуми. Перший — щодо вступу України в Європейський Союз і в НАТО, а другий — щодо відносин і мирних переговорів з Російською Федерацією.

Ідея проведення першого референдуму прямо суперечить Конституції України, в якій курс на вступ до ЄС і НАТО вже закріплений законодавчо. Ідея проведення другого референдуму взагалі дика. Приблизно така ж, як переговори з гітлерівською Німеччиною, коли під окупацією була частина СРСР.

Відмова від західного курсу і капітуляція України перед Кремлем винайдені, вочевидь, не командою Зеленського. Вони запозичені в оточення Януковича, у Партії регіонів та їхніх полі-тичних спадкоємців. Саме проти таких ідей, проти їх реалізаторів повстала Революція Гідності, в 2014-у загинули люди і зараз продовжують гинути бійці на фронті.

Не хотілося б зайвий раз вживати слово «реванш», але як інакше назвати тих, хто відверто і безсоромно від імені нового президента просуває ідеї антимайдану? Як зрозуміти призначення на пост голови Адміністрації Президента Андрія Богдана, якому закон про очищення влади прямо забороняє займати державні посади?

Але повернемося до пропонованих референдумів. Цей інструмент на пострадянському просторі (незалежно від ідейного наповнення) є не досягненням демократії, а зброєю диктаторів і політичних клоунів, які, користуючись пропагандою і необізнаністю населення, домагаються потрібних для себе й часто згубних для країни результатів. Маніпуляції з «волею народу» в цьому випадку роблять безглуздими законодавчу і судову владу, знищують систему стримувань і противаг, зрештою, ліквідовують демократію де-факто.

Якщо команді Зеленського дати можливість хоча б раз «вирішити питання» державного значення на всеукраїнському референдумі (до речі, закону про референдум у нас нема досі), створиться прецедент такого «народовладдя», якому позаздрять у Москві і в Мінську.

ДОСТРОКОВЕ «ПРИПИНЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ»

Втім, «вирішувати питання» нова влада готова і без проведення всеукраїнських референдумів. Виходячи за межі Конституції і законодавства або тлумачачи те й інше на свій лад. Яскравий приклад цього — указ Президента, опублікований 23 травня в газеті «Урядовий кур’єр», про дострокове припинення повноважень Верховної Ради восьмого скликання.

Підстава указу — в парламенті не сформована правляча коаліція. Але на які б статті Конституції не посилалися в указі, формально парламентська коаліція «Європейська Україна» припинила існування не два роки тому, а 17 травня 2019-го, коли про це з трибуни ВР заявив її голова Андрій Парубій. На формування нової коаліції парламентських фракцій відведено 30 днів. Якщо цього не відбудеться, глава держави отримає право припинити повноваження парламенту і призначити дострокові вибори.

На думку голови ВР Парубія, указ про розпуск парламенту порушує Конституцію України. Цей указ буде оскаржений в Конституційному Суді. Виборчий процес, однак, пішов, і, на думку секретаря ЦВК, зупинити його неможливо. За всієї поваги до пані Бернацької, думаю, що ЦІЛКОМ МОЖЛИВО. Тільки Кабінет Міністрів (згідно з опублікованим указом) повинен «забезпечити фінансування дострокових виборів «не ДО, а після рішення КС. Або не виділити. Залежно від рішення суду.

У 2007 році Кабмін саме таким чином зірвав розпуск ВР, ініційований президентом Ющенком. Прем’єр-міністром була тоді Юлія Тимошенко. Але чи вистачить сміливості на таке у нинішнього прем’єра Володимира Гройсмана? Сумнівно. Схоже, що прем’єр, уряд і більшість народних депутатів змирилися з порушенням Конституції Президентом Зеленським і щосили готуються до виборів 21 липня. Незаконне рішення ця компанія називає «політичним» і на дискусіях ставить крапку.

У пресі повно міркувань про те, яким партіям, фракціям, групам або конкретним депутатам, нині представленим у Верховній Раді, за короткий термін вдасться домогтися успіхів. А які з колишніх слуг народу пролетять, як фанера над Маріїнським парком. Думати про це, чесне слово, нудно. Щоправда, є важлива обставина, але така, про яку писати і говорити вперто не хочуть. Якщо указ про припинення повноважень ВР буде визнаний неконституційним, парламент України дев’ятого скликання втратить легітимність. Самі подумайте, кому це на руку.

Наразі ж у парламентаріїв у запасі два місяці для прийняття законів, щоб «повісити собі медалі». Однак щось підказує, що залишаться вони без нагород. Не знаю, як у шоу-бізнесі, а в українській політиці без особистої зацікавленості жоден нар-деп не натисне потрібну кнопку. А яка зацікавленість у тих, хто ось-ось залишиться без роботи?

Навіть при збереженні старого виборчого закону, навіть у разі виграшу на виборах наших нових обранців чекає важке життя. У майбутню фракцію «Слуги народу» пролізти депутату буде важче, ніж у вушко голки. Напохваті у Верховній Раді багато не заробиш, а з опозиції в епоху реваншу пряма дорога у ГПУ або НАБУ — на вибір. У статусі кандидата у підозрювані.

Втім… нам би їхні турботи.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.