На честь кого перейменують одеські вулиці?

Як відомо, одеська мерія ухвалила рішення про перейменування низки міських об’єктів: вулиць, провулків, навіть мікрорайонів. Це процес нешвидкий, і коли на табличках-покажчиках з’являться нові назви, поки що сказати складно. Головна мета – усунути з одеської топоніміки назви, пов’язані з країною-агресором, а також ті, які збиралися змінити в рамках декомунізації.
«Одеське життя» розпочинає серію публікацій, в яких розповість про людей, на чию честь будуть названі міські вулиці.

Які топоніми Одеси змінять назву?

Історико-топонімічна комісія Одеської мерії ухвалила рішення присвоїти вулицям, що підлягають перейменуванню, імена відомих діячів культури, творчість яких була пов’язана з Одесою чи Україною. Але про те, які саме вулиці міста змінять назву, поки що знають не всі одесити.

Напередодні стала відома доля семи об’єктів. Практично всі ці вулиці та провулок знаходяться в районі Ближніх Млинів.

Змінять такі назви:

• вулиця Кондренко називатиметься вулицею Ближні Млини;
• вулиця Олександра Вронського отримає ім’я Михайла Вербицького;
• вулиця Єлина тепер носитиме ім’я Ференца Ліста;
• вулиця Корнюшина буде перейменована на вулицю Миколи Лисенка;
• вулиці Кострова буде присвоєно ім’я Ольги Благовидової;
• вулиця Перепічка отримає назву на честь композитора Лятошинського;
• провулок Червоних зірок називатиметься Стурдзовським.

Одеську вулицю назвуть на честь автора Гімну України

Вулиці, яка мала ім’я більшовика Олександра Вронського, буде присвоєно ім’я українського композитора, автора Гімну України Михайла Вербицького.

Михайло Михайлович народився 1815 року в сім’ї священика в селі Яворник-Руски, яке знаходилося на території колишньої Австрійської імперії. Він рано осиротів і ще дитиною почав співати у церковному хорі. Потім навчався у музичній школі, а також у чеського диригента та композитора Алоізія Нанке та музикантів Вінсента Сераві та Франца Лоренца.

Пізніше Михайло Вербицький вирішив піти стопами батька і вступив до Львівської духовної семінарії. Там він керував семінарським хором та освоїв гру на гітарі. Його двічі виключали із семінарії за «веселі пісні, гру на гітарі, запізнення на ранкові молитви». Незабаром він сам відмовився продовжувати навчання – він одружився, і йому потрібно було утримувати сім’ю.

Коли почали працювати українські театри, Вербицький писав музичні номери для українських театральних вистав, що ставилися на театральних сценах Львова та Галичини. Завдяки музиці Вербицького навіть дуже посередні п’єси набували популярності у глядачів.

1850 року Вербицький повернувся до семінарії, закінчив її та отримав сан священика. Він служив у різних парафіях і зрештою оселився на Яворівщині, де служив у Покровській церкві. Композитор займався педагогічною діяльністю, писав статті та музику. Останні роки життя він прожив у злиднях і помер, коли йому було лише 55 років.

За своє життя Вербицький написав 133 музичні твори, серед яких були романси, камерна та релігійна музика. Найвідомішим твором Михайла Вербицького є пісня на слова Павла Чубинського, яка стала Державним гімном України. Передбачається, що вона була написана у 1862-1864 роках. Відразу після першого виконання пісня стала настільки популярна серед галицької молоді, що її навіть вважали народною.

в сім’ї священика в селі Яворник-Руски, яке знаходилося на території колишньої Австрійської імперії. Він рано осиротів і ще дитиною почав співати у церковному хорі. Потім навчався у музичній школі, а також у чеського диригента та композитора Алоізія Нанке та музикантів Вінсента Сераві та Франца Лоренца.

Пізніше Михайло Вербицький вирішив піти стопами батька і вступив до Львівської духовної семінарії. Там він керував семінарським хором та освоїв гру на гітарі. Його двічі виключали із семінарії за «веселі пісні, гру на гітарі, запізнення на ранкові молитви». Незабаром він сам відмовився продовжувати навчання – він одружився, і йому потрібно було утримувати сім’ю.

Коли почали працювати українські театри, Вербицький писав музичні номери для українських театральних вистав, що ставилися на театральних сценах Львова та Галичини. Завдяки музиці Вербицького навіть дуже посередні п’єси набували популярності у глядачів.

1850 року Вербицький повернувся до семінарії, закінчив її та отримав сан священика. Він служив у різних парафіях і зрештою оселився на Яворівщині, де служив у Покровській церкві. Композитор займався педагогічною діяльністю, писав статті та музику. Останні роки життя він прожив у злиднях і помер, коли йому було лише 55 років.

За своє життя Вербицький написав 133 музичні твори, серед яких були романси, камерна та релігійна музика. Найвідомішим твором Михайла Вербицького є пісня на слова Павла Чубинського, яка стала Державним гімном України. Передбачається, що вона була написана у 1862-1864 роках. Відразу після першого виконання пісня стала настільки популярна серед галицької молоді, що її навіть вважали народною.

Ірина Сорокіна