Герої різні, але ворог один: чому між Україною та Польщею не буде великого конфлікту

Економіст Олексій Кущ переконаний, що серйозної суперечки між Україною та Польщею не буде, попри всі ідеологічні розбіжності, що виникли. Причина проста і прагматична — у цих країн спільний ворог, та й економічно дві країни пов’язані так міцно, що вже не розірвеш…

Україна та Польща — причина "суперечки" та чи існує "суперечка" як така.

Синергія двох економік — польської та української — суттєво посилилася під час війни. Можна сказати, що розміщення виробничих потужностей як Польщі, так і України значною мірою перебудовується відповідно до умов війни та зміщується до двостороннього кордону (це більшою мірою характерно для українських виробничих потужностей).

Для Польщі війна стала одним із чинників економічного зростання — на її території створено величезний військовий логістичний кластер, який забезпечує замовлення для бізнесу, створює робочі місця для місцевого населення та є джерелом податкових надходжень до державного бюджету.

За обсягом експорту з України Польща є для нас партнером номер один. Експорт з України до Польщі у 2025 році становив 5 млрд дол., а імпорт з Польщі до України, за різними оцінками, — 7,9 млрд дол.

Товарний оборот між двома країнами минулого року сягнув майже 13 млрд доларів. І це найбільший показник, якщо порівнювати товарний оборот України з будь-якою іншою європейською країною.

Можна сказати, що польська економіка поступово поглинає український ринок і наш сировинний потенціал.

Водночас Польща відіграє одну з ключових ролей у європейському "консервативному ромбі", до якого входять такі країни, як Італія, Угорщина, Австрія та сама Польща. Саме на цей "ромб" покладено завдання сформувати в майбутньому Modus vivendi за вектором ЄС — РФ.

Водночас Польща реалізує свої амбіції щодо створення на базі своєї економіки "військового бастіону" ЄС на "східному фланзі".

Цей "бастіон" формуватиметься з двох учасників за принципом "Лицарський замок — Передмістя або Передполе". Роль "Лицарського/шляхетського замку" Польща, звісно, відводить собі. А Україні — роль "Передмістя/Передполя/Прикордонного буфера". Що, до речі, відповідає історичним традиціям відносин двох держав.

Звісно, це не до вподоби нашим політичним елітам, адже йдеться про те, куди підуть фінансові потоки на десятки мільярдів євро і хто керуватиме цими потоками.

Історичний ресентимент у вигляді назв — це спроба нагадати партнерам, "що ці території наші і ми їх утримуємо". Це таке "поривання", але "поривання" в одній історичній "упряжці", оскільки стратегія спільна і визначається вона в Брюсселі.

Тобто вирішується, хто стане "лід-догом" у межах цієї стратегії та поглине європейський фінансовий потік. Це "внутрішньовидова боротьба", і вона не призведе до істотного охолодження двосторонніх відносин, оскільки на цій моделі співпраці засновано безліч проєктів на десятки мільярдів євро.

Хоча є й мінуси — відсутність стратегічного бачення відносин між двома країнами.

Наприклад, очевидно, що РФ планує знищити наші порти. Потрібно формувати резервну логістичну модель. Для нас це може бути лише Польща.

 Rail Baltica — залізниця з Балтії до Польщі

Вже багато років ЄС ніяк не може запустити проєкт Rail Baltica — залізниці на європейській колії з країн Балтії до Польщі. Основна причина затримки — проєкт капіталомісткий і комерційно необґрунтований. Розрахований на пасажирські перевезення, оскільки потік вантажів з Польщі до країн Балтії мінімальний.

Чому б Україні не надати цьому проєкту саме той комерційний інтерес? Порти балтійських країн втратили вантажопотік внаслідок замороження торговельних операцій з РФ та охолодження відносин із Китаєм. Товарний потік для цього проєкту може забезпечити Україна.

В Україні можна створити два інтермодальні хаби, що поєднують у собі кілька видів транспорту: Ковельський та Львівський. Хаби-накопичувачі, звідки вантажі вже по європейській колії підуть до Польщі, там з'єднаються з гілкою Rail Baltica і далі до портів країн Балтії.

Це міг би бути один із ключових інфраструктурних проєктів у межах співпраці між Україною та ЄС, а також між Україною та Польщею.

Але для цього потрібно хоча б раз на три місяці проводити засідання спільної українсько-польської міжурядової комісії, іноді й під головуванням прем’єрів. Наш уряд відзначився лише "стрілкою" у стилі "Матриці", коли на кордоні чекали на польську делегацію у зв’язку з блокуванням кілька років тому польсько-українського кордону польськими фермерами. Поляки тоді, як і передбачалося, на зустріч не з’явилися.

Тому в цій "упряжці" дві країни тягнуть спільну "лямку", час від часу кусають одна одну і досі з’ясовують, хто з них "лідер".

У зв’язку з цим нинішній формат відносин, безперечно, збережеться, а от про спільні проєкти рівня Rail Baltica доведеться поки що забути.

Джерело