Нащадок одеських емігрантів став прем’єр-міністром Франції

Вчора, 9 січня 2024 року, президент Франції Емануель Макрон призначив нового прем’єр-міністра. Ним став 34-річний Габріель Атталь. Його мати була емігранткою з Одеси, чию сім’ю переслідували більшовики.

Новий прем’єр представляє соціал-ліберальну партію «Відродження», яку створив президент Макрон. Політичну кар’єру розпочав як соціаліст.

Народився Габріель Атталь у 1989 році. Його батько, Ів Атталь — єврей, виходець із Тунісу. Мати — Марі Атталь, уроджена де Курісс (Марія Олександрівна Куріс), потомок знаменитої української сім’ї Курісів. А точніше – вона праправнучка Івана Іраклійовича Куріса.

Іван Іраклійович Куріс був таємним радником, шталмейстером (головний конюший, дослівно – начальник стайні – прим. ред.) імператорського двору. Також він очолював дворянство Херсонської губернії, був великим землевласником, меценатом, колекціонером та бібліофілом.

Тому, коли після революції та громадянської війни до влади прийшли більшовики, родина Курісів була вимушена тікати за кордон. Як розказують історичні джерела,  25 січня 1920 року при відході денікінських військ з Одеси вони сіли на англійський транспорт і відбули до Константинополят (зараз – Стамбул), залишивши свій маєток та свою батьківщину назавжди. Частина родини осіла у Франції.

А на Одещині залишились садиби цієї родини. Вони досі стоять в селах Ісаєве і Курісове (колишня Петрівка) Одеської області. Саме при Іванові Курісу було перебудовано садибу в Курісовому, яку перетворили на справжній палац у східному стилі.

Довідка.

Предки Курісів прибули в Україну у XVI столітті з Греції та осіли у Ніжині.

Першим відомим представником роду був кінний козак Полтавського полку Петро Куріс, який у 1718 році жив у селі Ханделеївка (нині Ольховатка Кобеляцького району Полтавської області). Його онук Іван Онуфрійович Куріс став генералом і отримав за військові заслуги землі у нинішній Одеській області, де заснував містечко Курісово-Покровське (нині Курісове Березовського району).

У 1824 році він збудував там Свято-Покровський храм, де в сімейному склепі ховали всіх членів родини.

А в 1920-х роках жителі села Курисове-Покровське зібралися і пішли до храму, і поглумилися над прахом членів родини Курісів, похованих у родинному склепі. Кістки їх витягли з трун та викинули у відкрите поле.

На початку 1920-го року палац Курісів було розграбовано під час громадянських повстань. У 1921 році в будівлі палацу розмістилась сільськогосподарська школа.

Другу навалу палац зазнав під час Другої світової війни. У ньому було влаштовано румунську комендатуру. Румунські війська при відході вивезли старовинні дзеркала, дубові двері, паркет. Окупанти вирубали англійський парк Курісів. Після війни матеріальні збитки села Петрівка (так за радянської влади назвали Курісове) становили 1,5 мільйона доларів.

Але невдовзі палац було відновлено. Хоча і з більш скромним оздобленням. У палаці Курісів продовжував базуватися сільськогосподарський технікум.

За ініціюванням останнього діючого директору сільськогосподарського технікуму керівництво домоглися розпорядження про проведення масштабної реставрації – у 1990 році.

Був готовий проєкт реставрації будівлі, виділено кошти з бюджету, знайдено професійних реставраторів з Львівської області. Але втрутилася стихія – літньої ночі під час грози, в замок вдарила блискавка, і до ранку будівля вигоріла вщент.

З того часу замок Курісів поступово руйнується та засмічується.