З літа чимало віддалених від смт Ширяєве населених пунктів залишаються відрізаними від цивілізації через відсутність автобусного сполучення. Відтоді жителі сільської глибинки не можуть ні в лікарню навідатися, ні пенсію в банкоматі зняти, ні родичів провідати.
Пенсіонер з села Бранкованове Григорій Гай скаржиться, що отримує пенсію на банківський картковий рахунок. Щомісяця йому потрібно їздити у райцентр. Раніше двічі на тиждень (у вівторок і четвер) можна було добратися автобусом, зараз — лише на таксі. Щоправда, послуги таксиста вартують понад півтисячі гривень.
З подібною ситуацією стикаються щодня сотні мешканців Малігонівської, Чогодарівської та Катерино-Платонівської сільських рад.
За словами очільниці Бранкованівської сільської ради Ольги Должанської, жителі громади адресували районній владі письмове колективне звернення про відновлення автосполучення. Усно зверталися у владні інстанції з проханням вирішити цю нагальну проблему голови Чогодарівської і Малігонівської сільських рад Микола Заяц і Любов Ясніцька.
— В силу віддаленого розташування наших населених пунктів добиратися до райцентру довго і не надто зручно. Доводиться долати майже 80 кілометрів і витрачати півтори години лише в одну сторону. Нині ж, коли двічі на день відкрито рейс Катерино-Платонівка-Одеса через Конопляне Іванівського району, наші люди частіше звертаються за медичною допомогою в амбулаторію у Конопляному, куди тепер добиратися зручніше і швидше. Сюди ж турботливі батьки возять своїх дітей займатися у закладах позашкільної освіти, — висловився Катерино-Платонівський сільський голова Микола Петренко.
Серед багатьох проблем, що обсіли сучасне українське село, люди відзначають зростання цін на газ, електроенергію, паливо. Селяни скаржаться на погані дороги. Їх також хвилює низький рівень доходу і брак грошей, високі ціни на медичні послуги і ліки та низька якість медичного обслуговування, відсутність роботи, поганий благоустрій села, зростаюче розділення суспільства на багатих і бідних, високий рівень злочинності, неможливість захистити свої права, поганий стан навколишнього середовища. Також сільські жителі стурбовані питанням землекористування і власності на землю тощо.
Щодо відновлення місцевих автобусних перевезень у районі, то поки що воно залишається невирішеним. Залишається тільки сподіватися, що чиновники таки звернуть увагу на прохання простих людей, які не мають власного автотранспорту і звикли користуватися так званим громадським. Тому питання: «Чи зуміє влада домовитися з перевізниками і врешті-решт вирішити зазначену проблему» — залишається поки що відкритим.
А загалом — українське село. Що може бути кращим? Чорноземи, річечки, ставки, степи, ліси. Краса і… безнадія!
«Робінзони» з глибинки, або Хто дослухається до людей?