Вогонь музики, який перемагає темряву: феєричний сольний концерт Дарії Андросової в Одеській національній музичній академії

 17 листопада 2025 року Велика зала Одеської національної музичної академії імені Л.В. Нежданової перетворилася на простір музичної магії. Попри темряву й холод, попри вимушені щоденні стабілізаційні відключення, які черговий раз позбавили місто світла, — цей осінній вечір став однією з найяскравіших музичних подій року. Грала — Дарія Андросова, лауреатка й дипломантка міжнародних конкурсів, професорка, доктор мистецтвознавства, віртуозна піаністка, що володіє рідкісним даром перетворювати звук на одкровення.

Ведучою цього незвичайного концерту була відома оперна співачка, солістка Одеської опери, Наталія Каданцева. Цього вечора вона продемонструвала не лише сценічну майстерність, а й багату ерудицію, глибоке знання історичного та музикознавчого матеріалу.

Вступ: авангард, що вимагає мужності — і відкриває серця

Концерт розпочався з найскладнішої частини програми — авангардних творів ХХ століття. Це музика, що не дарує слухачеві легких рішень, що вимагає тонкого внутрішнього слуху, готовності працювати душею.

Дарія Андросова виконала фрагменти ор. 4 Івана Вишнеградського — композитора-філософа, князя музичного новаторства. І в тиші залу, де чути було кожен подих, звучання цих складних гармонічних конструкцій прозвучало як духовна мандрівка.

Ця музика, як підкреслила сама піаністка, — «вимагає від слухача всього людського запасу, накопиченого за життя». Вона вимагає внутрішньої роботи — але й пробуджує найлюдяніше в серці кожного, хто слухає.

Класика як перемога краси

Після авангарду пролунали сторінки великої європейської музики:

• Людвіг ван Бетховен — варіації на російський танець з балету Павла Враніцького. Тут Андросова розкрила іронію, драматизм і безмежну свободу Бетховена.
• Фридерик Шопен, Рондо c-moll ор. 1 — юнацький твір композитора, який у виконанні піаністки звучав свіжо, бездонно і натхненно.
• Роберт Шуман, Інтермеццо ор. 4 — інтимний, щемкий погляд у людську душу.
• Йоганнес Брамс, два Інтермеццо ор. 118 — зріла мудрість, ніжність і трагізм в одному диханні.
• Арнольд Шенберг, 6 п’єс ор. 19 — короткі музичні афоризми, що в руках Андросової вибухали точністю й силою.
• Кароль Шимановський, «Шехеразада» та «Серенада Дон Жуана» з циклу «Маски» — справжній театральний темперамент, блиск і східна чарівність.
• Американський композитор Фредерік Ржевскій — постать виняткова, і його «П’єса IV» потребує від виконавця не лише блискучої техніки, а й глибокого інтелектуального проникнення в складну музичну структуру твору. На концерті прозвучало справді вражаюче виконання, у якому поєдналися точність, експресія та внутрішня свобода інтерпретації. Дарія Андросова тонко відчула драматургію Ржевского, вибудувавши напруження й динамічні контрасти з майстерністю, що тримала слухача від першого до останнього такту. Така інтерпретація не лише розкрила багатство ідей композитора, а й наголосила на актуальності його музичної мови сьогодні.

Саме у цій різноманітності — від суворості авангарду до пристрасті романтиків — проявляється сутність Дарії Андросової як виконавиці: масштабність мислення, сміливість вибору, феноменальна техніка та неймовірна емоційна щирість.

Темрява у залі давно перестала бути незручністю — вона стала частиною ритуалу і коли в середні концерту з’явилося світло було відчуття, що музика перемогла темряву. Що зробило переживання присутніх значно сильнішими.

Той вечір у Великій залі ОНМА ім. Нежданової був не просто концертом — він був актом духовного опору, нагадуванням про те, що мистецтво перемагає обставини. Коли особливо важко — вона повертає сили.

Дарія Андросова подарувала Одесі вечір, який увійде до музичної історії міста як подія, що сталася всупереч усьому — й саме тому стала тріумфом.