У «Придунайській Ниві» зібрали соняшник. Попереду – кукурудза
28-08-2022, 11:00 |
Бессарабія - це зона ризикованого землеробства.І працювати тут стає дедалі важче.Особливо після тієї небувалої посухи, що сталася два роки тому.Тоді хліборобам обіцяли допомогти, але... У результаті багато сільгосппідприємств та фермерських господарств збанкрутували і перестали існувати.
Василь Бирка, головний агроном господарства
Вижили лише ті, у кого були надійні інвестори, або ті, у кого з'явилися нові власники, які, придбавши «лежачі» господарства, не викачували з них останнє за принципом «після мене хоч потоп», а навпаки — працювали з перспективою на майбутнє. вкладаючи у розвиток солідні кошти. Далеко за прикладами не треба ходити. Думаю, багато працівників АРК «Придунайська Нива» погодяться, що якби не компанія «Трансшип», то підприємство спіткало б незавидну долю.
Так, збирання ранніх зернових у господарстві завершили лише за 11 днів. З кожного гектара ячменю було зібрано на коло по 34 центнери, а пшениці — по 33. Це один із найкращих показників на півдні області. Якби не чергова посуха (після вдалого 2021 року), віддача полів була б набагато вищою.
— Нас, як і багатьох інших аграріїв, сильно підвели площі, де минулого року було посіяно соняшник, — розповідає головний агроном господарства Василь Бирка. - Прикро: стільки праці, фінансів було вкладено! Усі сільгоспзаходи проводили у потрібні терміни, якісно та на високому агротехнічному рівні. Провесною не могли натішитися сходам... Але відсутність дощів сильно вплинула на врожайність. Звичайно, спасибі, як то кажуть, за те, що маємо. Але ми розраховували отримати набагато більше пшениці та ячменю. Види на врожай соняшника та кукурудзи теж були чудові. І ми дуже сподівалися на чудовий результат. Минулого року нам вдалося зібрати по 130,5 центнери кукурудзи з гектара. Але цього сезону (це я вже можу з упевненістю сказати) через відсутність дощів візьмемо з гектара центнерів по 100, не більше. І це при тому, що кукурудза у нас на поливі!
Того дня директор кооперативу Олександр Іванович Тасмасис терміново виїхав до Одеси вирішувати виробничі питання, тож моїм «екскурсоводом» полями був молодий агроном. Не можна було не звернути уваги на те, з яким, скажімо так, не зовсім добрим настроєм показував мені Василь Борисович поле кукурудзи, що вигоряло, говорив про низьку врожайність соняшника, про висихання озер і ставків.
— Торік, — продовжував він, — після дворічної сильної посухи вперше за багато років ми зібрали по 40 центнерів ячменю та більш ніж по 50 центнерів пшениці і, як я вже зазначав, по 130,5 центнери кукурудзи з гектара. Отримати такий урожай вдалося завдяки тому, що у потрібний час пройшли дощі, і практично не переривалося зрошення під час спеки, коли не було опадів. А також, звичайно, завдяки тому, що всі роботи велися професійно, якісно та в потрібний термін. Цього року теж усі роботи провели у потрібні терміни та якісно, але, на жаль, віддача полів не така, на яку ми розраховували.
Того дня ми з Василем Борисовичем «каталися» на його «всюдиході» без кондиціонера 4 години, проїхали полями понад 50 кілометрів. Я виконував свою роботу: робив знімки, «на ходу» спілкувався з механізаторами — Женею Трофімовим, Андрієм Гавриленком, водієм бензовозу Пилипом Пилиповичем Четіном та з його онуком Богданом, коли їхній комбайн біля кромки поля заправляли дизпаливом, та багатьма іншими.
"Молодці вони, до справи підходять відповідально, викладаються на всі сто",
- похвалив колег агроном АРК "Придунайська Нива" Василь Бирка.
Як тільки я перестав робити знімки про збирання соняшника, до поля під'їхала машина з обідом для робітників. Водій, як досвідчений офіціант, насипав кожному працівникові по порції борщу з м'ясом, а потім макарони по-флотському із салатом зі свіжих овочів. Бажаючим на третє пропонувався компот. Щоправда, поговорити з комбайнерами, скориставшись обідньою паузою, не вдалося: вони, по-армійському швидко пообідавши, розійшлися своїми робочими місцями. На моє єдине запитання: "Як живеться, хлопці?" отримав таку ж коротку відповідь: «Дай Бог, щоб гірше не було».
Після обіду ми з агрономом поїхали подивитись на практично висохле озеро Лунг та на кукурудзяне поле, яке на поливі, але вже другий місяць не поливається. Поки їхали, поговорили про життя, про справи в кооперативі, в країні... Також поцікавився Василь Борисович, про що він мріє. Відповідь була така:
«Мрію про те, щоб АРК «Придунайська Нива» працював навіть краще за годинниковий механізм. Щоб ми збирали з кожного гектара по 60—70 центнерів пшениці, по 150—170 кукурудзи та по 40 — соняшнику. І я не просто мрію про це. Ми з Олександром Івановичем, за підтримки фахівців компанії «Трансшип», власником якої є відомий у морській галузі бізнесмен Андрій Іванов, робимо все, щоби з кожним роком господарство нарощувало темпи виробництва зерна. Так, стихія в наших краях завдає колосальної шкоди посівам. Але не все в руках природи багато залежить і від людини, від професіоналізму тих людей, які присвятили себе важкій хліборобській справі. Від того, як ставляться до свого агробізнесу, власники сільгосппідприємств. Колектив наш згуртований, дружний. На мій погляд, у всіх працівників хороші на сьогодні зарплати. Я впевнений, що все у нас буде так, як ми того хочемо. Але для цього, крім іншого, потрібен, перш за все, мир у країні, щоб закінчилася швидше війна і не гинули люди, щоб і держава нарешті повернулася до аграріїв обличчям. Щоб було ставлення, як у Європі, куди ми рухаємось».
Після триденної перерви (через те, що на деяких ділянках соняшник був ще зеленуватий) 24 серпня, у День незалежності України, хлібороби АРК «Придунайська Нива» завершили збирання соняшнику. Урожайність становила 18 центнерів з гектара. Попереду – збирання 500 гектарів кукурудзи.
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
У «Придунайській Ниві» зібрали соняшник. Попереду – кукурудза
