Симфонія розуму

У плавання книжковим морем України вийшов новий «кораблик» — книга Юрія Работіна «Слово для слова».

Поезія та проза, афористика та публіцистика передають стан душі автора, відображають його ставлення до загальнолюдських цінностей, суспільно-політичних процесів, що відбуваються в суспільстві. Не переказуватиму ходіння автора мінними полями життя, про них докладно і захоплююче розповів у великій передмові до книги відомий одеський поет Анатолій Глущак. Він переконливо довів, що Юрій Роботін відноситься до тих людей, які не зациклюються на особистісному, приземленому, що обіцяє якусь вигоду, а, пізнаючи життя у всьому її різноманітті, прагнуть зробити його цікавим і змістовним не лише для себе.

Книга, що побачила світ у видавництві «Астропринт», привертає увагу, перш за все, тим, що вона виткана з правдивих і по-своєму незвичайних фактів, переданих добротною літературною мовою, без стилістичних нагромаджень, словесних «красот» і химерностей. Саме тому легко сприймаються чуттєвість автора і в поезії та в прозі, його переживання, радості та прикрості. А якщо авторське «я» стає певною мірою твоїм, читацьким, це означає, що книга створена не дарма, і на неї чекає попереду велике життя.

Особливу увагу привертає поетичний розділ видання. Після прочитання перших віршів переконуєшся у своєрідності стилю автора. Робот часто уникає дотримання утвердилися канонів ритмомелодики системного римування. Він воліє вільне звучання поетичних строф і рядків, наголошуючи на розмовно-реперських і пісенних інтонаціях. І в цьому, як на мене, проглядається індивідуальна особливість його поетичного дару.

Навряд чи хтось виявиться байдужим до заклику поета: «Не віддавайте голосу людям, у яких душі і совісті нема». Або: «Дай Бог, щоби ми у своєму домі не продавалися за п'ятак». Книга переконує, що автор не оминає гострі проблеми нашого буття, а йде на них, на цей біль і тугу людську, як на амбразуру.

Його хвилює, що "влада грошей породжує безвладдя", "Рада не Рада, а погано коли зрада", "Регіональні проблеми столицею лікують", "Людям спокою нема, бо в країні партій - пітьма". У поезії мало озвучити образно-філософську, життєво мудру думку, потрібно ще завоювати моральне право на це, всім своїм послужним списком, саме громадянською мужністю заслужити це право.І вірші Работіна підтверджують, що він заслужив його, навчившись співчувати та допомагати обдуреним та знедоленим. І тому підтвердження його поетичні рядки:

— Я роблю, що вмію,
В боротьбі за правду.
Якщо поле чистим буде,
Будуть добрі сходи...
Є коріння родоводу,
Ним я і пишаюсь.
Україна в серці в мене,
Тут я залишаюсь.

Вірші Юрія Работіна тим і запам'ятовуються, що вони укладена якась морально-етична концепція, якийсь кристал душевного просвітління. Йому чужі самобичування та нервово-істеричні екзальтації. Його поезія – своєрідна симфонія розуму, глибинні роздуми про себе.

— Війна, війна, війна...
Хвилини тишини,
І крик матусі —
Немає його і немає війни.
Життя одне. Одне життя...
Гуртуймось, браття, разом.
До єдності я кличу вас!
Тоді повернуться, я знаю,
Луганськ і Крим, і Донбас

Так склалося, що я знайомий із літературною творчістю Юрія Работіна ось уже багато років. І можу засвідчити, що він поет із власним творчим обличчям, який не красується поетичною строфою, не бравує пошуком вишуканої рими, а важко і чесно відпрацьовує кожне слово. Що підтверджують і нова книга «Слово для слова», і визнання його таланту присвоєнням літературних премій «Культурна столиця» імені Панаса Мирного, Пантелеймона Куліша, Степана Олійника та Всесвітньої літературної премії 2020 року. І додам, що на вірші Юрія Работіна пишуть музику композитори.

Віктор МАМОНТОВ. Заслужений працівник культури України та Молдови