Сага про Бородіно: «Нарешті нам всміхнулася доля»

 Дмитро КОВАЧ, пенсіонер, колишній голова селищної ради:

-  Я  переїхав  в  Бородіно  з  Петросталя  в  1975 року, за фахом - вчитель, працював директором Бородінської  заочної  загальноосвітньої  школи. Тоді Бородіно було ще у розквіті, відчувалося, що селище було колишнім райцентром (Бородінський район був ліквідований в 1962 році). В селищі функціонувало біля двадцяти підприємств, з них чотири заводи - соку консервний, цегляний, комбікормовий, завод по виробництву вина. Були сільгосптехніка, сільгоспхімія, сортова дільниця, інкубаторна станція… Після того, як нашу заочну школу ліквідували, я деякий час працював директором саме цієї станції, але в нас була проблема, ми  використовували  привозні  яйця,  бо  поблизу не  було  птахофабрики,  тому  згодом  інкубаторна  станція  стала  нерентабельною.  В  дев’яності  з  початком  приватизації  підприємства  стали зникати, їх приватизували, а потім руйнували, чи просто  доводили  до  банкрутства  і  знищували. До речі, коли я був головою селищної ради в 1987 році, бородінці та мешканці «бородінського куща», тоді це було біля 20 сіл, зібрали підписи, щоб повернути селищу статус райцентру. Зробили економічне обґрунтування, за основу узяли той факт що Тарутинський район самий великий по площі на Одещині, а тому в ньому досить важко навести лад, але до московської влади петиція не дійшла. Такі були часи. А які люди мешкали в той час в Бородіно, зарізав сусід порося, обов’язково усіх сусідів запросить на свіжину, та ще по шматочку сальця, м’яса кожному дасть, спекла хазяйка пиріжки, обов’язково сусідів пригостить. Тоді  в  селищі  мешкали  люди,  які  пережили  голод  і  звикли  ділитися  останнім.  В  дев’яності,  в Бородіно стало більше приїжджих і цей звичай відійшов в минуле. Останні двадцять років наше селище  поступово  перетворювалося  у  село. Я не особливо вірив, що територіальна реформа щось змінить на краще, але навіть не зважаючи на жорстоку війну в країні, покращання відчувається. Мене як людину, якому вже за сімдесят, особливо хвилює сфера охорони здоров’я. Адже до  лікарів  доводиться  звертатися  частіше  ніж ходити  в  магазин.  Так  ось,  ще  в  перший  рік  як Бородіно стало центром громади, в нас з’явилася гарна сучасна велика аптека, це дуже важливо. Почала відроджуватися бородінська лікарня. З’явився  стоматологічний  кабінет,  в  самій лікарні зроблений добрий ремонт, в цьому році до  нас  приїхали  два  лікаря,  нещодавно  запрацювали  рентгенкабінет,  УЗІ,  клінічна,  біохімічна лабораторії, для нас  пенсіонерів, це дуже важливо. Так що гадаю, що після створення Бородінської  громади  нам  нарешті  посміхнулася  доля.